У закарпатця велика вода понесла вино. Він мало не плакав
З часу катастрофічної повені минув 21 рік
4-8 листопада 1998 року стали чорною датою в історії Закарпаття.
- Читай газету «ЯСНО»! Живи на ЯСНОму боці! Купи газету у кіоску або передплати на своїй пошті. Індекс: 76076
Катастрофічна повінь із руйнівними наслідками наробила багато лиха у нашому краї. Лише офіційно тоді загинуло 17 людей, було зруйновано 2695, пошкоджено 2877 та підтоплено майже 41 тисячу будинків. Вода знесла 12 та пошкодила 48 мостів, змила десятки кілометри доріг, понищила майна закарпатців на фантастичні суми.
Вода не спадала протягом кількох днів. Найбільше від стихії постраждали Мукачево, Хуст, Мукачівський, Хустський, Тячівський, Виноградівський, Іршавський, Берегівський райони.
Нам сказали: : «Люди, ідіт гет!».
Із того часу минув 21 рік, але події пригадуються так яскраво, ніби це було вчора. Це був перший страшний паводок у житті багатьох закарпатців.
Тоді головою Закарпатської ОДА був Віктор Балога. Пригадую, як він їздив містами та селами області і казав: «Люди, ідіт гет!». Так і казав, закарпатською говіркою. Ми жили у Хусті. При чому в такому місці, де зливаються дві ріки – Ріка і Тиса. Наша вулиця мала опинитися в епіцентрі паводку. Так згодом і сталося.
Після слів Балоги у моєї мами почалася істерика. Вона плакала і кричала, що треба збирати речі й документи і йти до знайомих, родичів, у готель, на Замкову гору, хоч куди, де не може затопити. Хата у нас висока, двоповерхова, з фундаментом у ще один поверх. Батько будував її сам і твердо відповів: «Я залишаюся. Аж вода знесе будинок, най я теж помру разом із ним!» і не пішов. Стверджував, що якщо рівень буде таким, що затопить другий поверх, то все місто тоді буде під водою і все одно рятуватись тоді буде ніде.
Ми залишились. Дощ лив, як із відра. Ми щогодини ходили дивитись до водоканалу, як прибуває вода і як заливає поля та людські городи. В один момент вона потекла через дорогу… і в багатьох сусідів, які теж не спали, почалася паніка.
Від одного з наших сусідів повінь понесла альтанку… не зруйнувала, а прямо вирвала і понесла цілком. Він, коли через 4 дні усе минуло, вирушив на її пошуки і знайшов десь у кілометрі від хати…. припертою до дерева. Потім взяв з собою кількох чоловіків, вантажівку і привіз додому та забетонував на тому ж місці. Від іншого сусіда повінь понесла вино. Це для нього було найбільше горе. Він також вирушив у пошуки… і також знайшов… Вино вилив, а бутлі поніс додому. Ще від одних повінь зірвала ворота. Також господарі їх знайшли у метрах 500 від будинку.
Однак далеко не всім усе вдалося відшукати. Найбільше речей ставали непридатними для використання.
У 2001 році на нас чекала ще одна повінь, але вона вже не була такою страшною, бо до неї ми були готовими… і не тільки ми, а всі закарпатці.
Тож не дай Бог, аби колись таке лихо в нашому краї повторилося. Бо такий шум води, таку її силу більше відчути не хотілося б ніколи.
Зверніть увагу! Із грудня газета «Неділя Закарпатські новини» змінює назву на «Ясно»!
Повний текст читайте тільки у свіжому номері газети «Неділя Закарпатські новини».
У продажу із 8 листопада.
