Як дідо до екстрасенса йшов і чого собі робив клізму з паленки

Як закарпатський дідо їв вилкою паленку

Набридли бабі Анці дідові запої, вирішила, що треба закодувати його.

  • Читай газету «ЯСНО»! Живи на ЯСНОму боці! Купи газету у кіоску або передплати на своїй пошті. Індекс: 76076

А тут ще й невістка розказала, що вичитала у газеті, що в Ужгород приїжджає екстрасенс, який позбавляє будь-якої залежності… та ще й дешево – усього за 300 гривень.

Баба зраділа:

«Треба вести того старого пердуна до нього! – твердо вирішила стара. – Помню, 28 году тому водилам го до босоркані з нижнього кунця села. Прощена би була, уже вмерла. Но то була шкуродьорков! Я юй три зарплати по 100 рублю товди лишила, ото тепер на наші гроші 300 доллару! А ще клітку яєць та три літри самогонки. Она взяла єдно-єдиноє яйце, поводила по дідови, а другі спрятала. Із самогонки чекушку удлила, штось над нив пошептала, а остальну собі пуд стул забила. Казала оту чекушку дідови дати упити на другий динь. Но та ун не лем оту упив, а ще чотири такі, казав, оби ефект май ліпший був. Короче, напився, ги паця. Нич не помогло. Я си товди слово дала, што більше го нігда ні до одної босоркані не поведу!» – злила вона невістці душу.

«Пак, мамко, босоркані вам хоть што угадают. А зашто до попа не повелисьте го?»

«Йой, дітинко, водилам го. І ото не помогло. Якраз п’яного і повелам го. Ун ухопив із рук уд попа відро з сятов водов і начав прямо з нього пити, казав, што сушняк у нього. А дале начав го бити по черевови, казав, што шашлик прилип му до ряси, а тепер говіння, но а послє того ухопив му з рук хрест і начав кричати: «Іди гет!» Батюшкови челюсть удвисла. Ун зазвідав діда: «Тобі ся чортики привижают?» А ун му освітив: «Нєт, які в церкви чортики. Туй говоряща мачка просит уд ня сто грам! Оби в мене було я би сам упив!» Короче не захотів пуп молитися над безбожником. Так ня опозорив, што за пугода до церкви вобще не ходилам, ганьбилася».

«А може до дохтора го треба було повести?» – спитала невістка.

«Були ми і в дохтора. І там ми ганьби найшов. Уповів му, што такі в нього руки великі, што майже з мамки го за руки тягнули. А дале го зазвідав, што нашто му постіль у кабінеті, оби любасок думу не треба було водити. Но і ото ще не всьо. Кой я дала дохторови за прийом сто гривню, ун ня мало не прибив. Казав, што ліпше бим йому дала пропити. Одним словом уписав тот дохтор якісь таблетки і казав їх принімати каждий раз, кой хоче упити. Прийшли ми думу, дідо учистив усьий холодильник, убрав із нього усьо м’ясо. А я туди майже всьо паця запаковала. Казав, най у колодязьови сохраняю, як у давні часи його мамка сохраняла. Послє того взяв форми для льода і порозливав туди паленку. Я лем позирала, не розумілам, што ун хоче. Раз лиш увечері чую, із мого старого хрича смердить,  ги з бударя. Кажу му: «Нєвоя би тя побила, ти вже пив! Зашто таблетку не принявись, як дохтор казав?» А ун довольний, лем пердит і каже: «Бо я не пив! Я їв паленку!» То на што з ним робити? Єдінственна надєджа на кодірованіє!» – важко зітхнула баба Анця.

Повний текст читайте тільки в газеті «Неділя Закарпатські новини».

zakarpatpost.net

Comments are closed.