Викинув її на вулицю, бо не приносила прибутку, не народжувала

Ужгородка  її пошкодувала і забрала жити до себе

  • Живі історії, більше ексклюзивних новин читай тільки у газеті «Неділя Закарпатські новини». Купи газету у кіоску або передплати на своїй пошті. Індекс: 09653

Для декого позбутися тварини – ніби викинути обгортку зі з’їденої цукерки. Шкода, що від людської безсердечності потерпають нещасні собаки. Опинитись на вулиці може не лише безпорідна домашня улюблениця. Часом виганяють із дому навіть породистих. Причиною може стати найменша провина тварини, зроблена нею через неправильне виховання самого власника. Утім легше не визнати власну провину, а перекласти її на бідну тварину та зайнятись її правильним доглядом і вихованням, пише газета «Ясно».

Так потрапила на вулиці Ужгорода і Джулі. Вона розгублено блукала містом і не знала, де знайти притулок. Підходила до людей, заглядала їм у очі, ніби хотіла сказати: «Полюби мене! Я віддячу тобі найбільшою на світі відданістю!»

І людина, яка подарувала їй свою увагу і тепло знайшлася… і не просто добра ужгородка, а професійний кінолог.

«Якось я переглядала стрічку в Інтернеті і побачила інформацію, що хтось викинув сембернара. Собака була в поганому стані, її потрібно було забирати. Я одразу ж помчала до тварини. Мені хотілося допомогти їй. Вирішила забрати на перетримку», – розповідає Анна Зубрєва.

Так Джулі опинилася в дійсно хорошої людини. Потроху вона почала відходити від стресу, оговтуватись від пережитого. І виявилася вона зовсім не сенбернаром, а московською сторожовою. Анна так полюбила собаку, що вирішила нікому ніколи її не віддавати.

«Вона живе в мене третій рік, – каже ужгородка. – Думаю, їй десь сім років. Характер у неї дуже добрий. Вона ніколи не робить шкоди. На мою думку. Попередній господар вигнав її з дому через те, що не приносила йому прибутку, не народжувала цуценят. Багато хто бере собак тільки для того, щоб на них потім заробляти. У мене вона не для того, а для душі. Сама я кінолог, тварин не експлуатую», – наголошує жінка.

Джулі біля своєї господині дійсно щаслива. Це видно в її очах. Собака радісна, здорова, доглянута. У неї просто сяюча шерсть. Вона охоче йде знайомитись, дозволяє себе гладити. Ласка їй подобається, напевно колись цим її не балували.

«Знайомство із нею у нас було важким. Собака від мене дуже боялася, не підходила, не хотіла їсти», – каже Анна Зуєва.

Однак завдяки тому, що жінка є фахівцем у спілкуванні з тваринами, контакт налагодити вдалося.

«Крім неї я маю німецьку вівчарку, також дівчинку. Її звати Лана. Вона страшенно розумна, натренована, прийняла новеньку добре. Вони подружилися одразу. Загалом із іншими собаками вівчарка не конфліктує ніколи.  Джулі вона пустила на свою територію і дотепер живуть мирно», – зізнається ужгородка.

Приємно дивитись на цю велику і надзвичайно лагідну собаку. Вона так вдячно поглядає на господиню, так покірно сидить біля її ноги. Справді Джулі страшенно віддана. Крім того, вона дуже спокійна. Якщо вівчарка більше хоче побігати, побавитись, то московська сторожова є не настільки активною.

Добре, що життя в неї склалося так чудово. Шкода лише, що далеко не кожній собаці, що опинилась на вулиці, так таланить.

Марина АЛДОН, газета «Ясно», ексклюзивно для zakarpatpost.net