Чому Закарпаття було не центром Європи, а ведмежим кутом, – думка археолога
Археолог розповів, де в нашому краї відбулася справді історична битва, а не те, що написано у підручниках
- Живі історії, більше ексклюзивних новин читай тільки у газеті «Неділя Закарпатські новини». Купи газету у кіоску або передплати на своїй пошті. Індекс: 09653
Про це у прес-центрі газети «Неділя Закарпатські новини» розповів голова спілки археологів Закарпаття, кандидат історичних наук Ігор Прохненко.
Закарпаття було не центром Європи, а ведмежим кутом
Ви сказали, що стартує історія Закарпаття мільйон років тому. А що ж відбувалося далі?
Далі відбувалося не те, що описано у підручниках. Історія Закарпаття концентрується на певних позиціях. Ми не були центром Європи, не були перехрестям цивілізацій, не були зв’язуючою ланкою між Півднем і Північчю, між Заходом і Сходом. Ми були таким ведмежим кутом, де люди не дуже хотіли жити. Під Карпатськими горами, заболоченими лісистими територіями, з йододифіцитністю були не найкращі умови для проживання. Тож добровільно тут оселятися люди не хотіли. Усі пам’ятки, що є на території Закарпаття свідчать про те, що коли в Європі були якісь катаклізми, це зганяло до нас народи, натовпи, археологічні культури, які ховалися від небезпеки вдома і приходили сюди, бо тут можна було сховатися від кочівників, від інших напастей і продовжувати життя. От саме для того, аби не померти, а жити… існувала територія Закарпаття. Як правило, сюди не заходили завойовники, через бідність місцевого населення ця територія їх не цікавила. Тому тут створилися свої культури, які треба вивчати на локальному місцевому рівні. Якщо почнемо порівнювати наші культури з культурами, що були на території, скажімо, Причорномор’я, римської, грецької цивілізації, то будемо значно програвати. Але ми є представниками лісових культур, де люди жили зовсім за іншими принципами, і цю історію треба поважати. І тут можна знайти відповіді на питання, на які не можуть знайти вчені з Європи, де буквально є місиво з народів і культур. До нас проникало не так багато народів, але потрапляли вони сюди тільки тоді, коли комусь було погано. Тому ми – унікальні.
