Як прокачати тіло, стати сильним та здоровим

[Total: 0    Average: 0/5]

Закарпатський тренер розповів про брак реклами здорового способу життя, жінок у спорті та проблеми з допінгом

Ними захоплюються. На них хочуть бути схожими. Їх ставлять у приклад іншим. Раніше цих м’язистих силачів  називали велетами чи богатирями, а зараз –  строгнменами. Це – люди залізної волі, сталевої витримки та міцних м’язів. На Закарпатті їх небагато, але вони активно пропагують свій спорт і він із року в рік стає все популярнішим і популярнішим. Сьогодні гостем прес-центру газети «Неділя Закарпатські новини» є тренер, спортсмен, учасник чемпіонатів зі стронгмену  та пауерліфтингу Сергій ВАРГА.

  • Читай газету «ЯСНО»! Живи на ЯСНОму боці! Купи газету у кіоску або передплати на своїй пошті. Індекс: 76076

Під час наших «Недільних бесід» ми говорили з ним про те, як зробити тіло гарним та здоровим, скільки потрібно тренуватися, чи є для спорту вікові обмеження та про багато іншого. 

Молоді хотілося б допомогти розвиватися

Як можете оцінити рівень силачів Закарпаття? Чи є в нас перспективна молодь?

Звісно, що є. Ми є батьківщиною відомого силача Кротона Фірцака, якого знають у всьому світі. Це – наш богатир, видатна людина . Про нього є й багато легенд, напевно не все правда, але  ми ним пишаємось! Талановита молодь у нас є. Більше того, маємо дуже перспективних молодих спортсменів. Якби я мав можливість, у них би вкладав гроші, чого не роблять наші меценати. На жаль, це болюча тема. Цій молоді дуже б хотілося допомогти розвиватися, здобувати нагороди і прославляти наш край.

Чи впливає генетика на м’язи

Багатьом хочеться мати гарне тіло. Чи для цього потрібно працювати над собою?

Є генетика, є люди обдаровані Богом, які мають гарне тіло. Вони лише «торкаються» заліза чи займаються будь-якими іншими видами спорту, у них все виходить. А є не дуже обдаровані генетично і їм треба над собою інтенсивно працювати. Звичайно, якщо людина має наполегливість, до фанатизму велике бажання змінитися, можна добитися дуже багато чого. Але тоді спорт має стати стилем життя. Навіть, якщо людині сказали, що вона не обдарована і з неї нічого не вийде, результат може бути просто приголомшливим.

Зайнятися спортом ніколи не пізно

Чи є вікова межа, коли накачати м’язи вже не можна?

Починати займатися важким спортом для високих досягнень потрібно з дитинства. У дорослому віці для олімпійських нагород – уже запізно. Але якщо людина хоче мати гарне тіло, не пізно почати займатися навіть у 50 років. У мене є клієнтка, яка почала займатися саме в 50 років. Вона прийшла в зал і каже: «Більше так жити не хочу! Хочу жити краще! Хочу бути підтягнутою, стрункою і гарно почуватися!» Тому, підкреслюю, починати ніколи не пізно, головне – почати!

Спорт понад усе

Кажуть, що важкоатлетами стають у дитинстві худенькі хлопчики, яких дражнять. Що привело у спорт вас?

Мене, скільки себе пригадую, ніколи ніхто не ображав. Ще з дитинства приваблювали важкоатлети, із дідом ми дивилися чемпіонати світу з важкої атлетики, олімпійські ігри. Мені було дуже цікаво, як вони важезні снаряди підіймають над головою, як їм аплодують. Це викликало захват. Мене й самого тягнуло у спорт – у пауерліфтинг.

Усе добре в міру

А як ви ставитесь до накачаних дівчат, у кого тіло – суцільні м’язи? Чи багато жінок у силовому спорті на Закарпатті?

Я б не сказав, що в силовому спорті багато закарпаток, однак вони є. А щодо мого ставлення до накачаних дівчат, то, як на мене, все має бути в міру. Якщо вона схожа на чоловіка, це вже не дівчина, вибачте. Фактично жінка має менше м’язів, ніж чоловік. Тож, гадаю, неприродно, коли в дівчини великі грубі руки, ноги і вона піднімає стільки, що може і я стільки не підніму. До будь-яких переборів я ставлюся негативно.

Дітям потрібно рекламувати спорт та правильний спосіб життя

Якщо людина прийшла в спорт для себе, для власного здоров’я, раніше палила, пила. Із чого почати?

Дивлячись, наскільки багато вона пила і курила. Передусім потрібно очистити організм внутрішньо – тіло, органи, і душу, щоб не повернутися до шкідливих звичок. Відтак потрібно братися за здоров’я. Є випадки, коли люди у спорті знаходили себе, свою віддушину, надзвичайно раділи потім, що можуть себе реалізовувати не в кафе з пляшкою, а в спортзалі. Взагалі, до спорту добре залучати дітей, треба рекламувати його, як правильний шлях до здоров’я у майбутньому. Але в нас якось дивно виходить. Ми можемо побачити рекламу пива навіть на спортивних заходах. До чого взагалі пиво і спорт? У дітей зразу виникають неправильні асоціації. Але компанія з виробництва пива виступає спонсором змагань. Але спонсор чого? Здорового способу життя? На мою думку так не має бути, це – серйозна проблема.

Найсильнішими є переважно представники  пауерліфтингу та важкої атлетики

У стронгмен приходять з інших видів спорту, таких як бодібілдинг, пауерліфтинг, важка атлетика… У кого більші шанси стати найсильнішим?

Як показує практика, тобто те, що я бачив у своєму житті, якщо мова йде про стронгмен, то найбільше шансів на титул найсильніших мають представники  пауерліфтингу, а також важкої атлетики. Візьмемо, для прикладу, Сергія Олеоленко, триразового переможця «Карпатського медвідя». Він – пауерліфтер!

Аби поїхати на змагання в Угорщину, потрібно щонайменше 300 євро

Аби бути успішним у важкому спорті, потрібні великі фінансові вкладення? Як бути тим у кого їх немає?

Фінансові вкладення потрібні для будь-якого виду спорту. Не враховуючи підготовки, поїхати на якийсь чемпіонат Європи, навіть недалеко, у сусідню Словаччину або Угорщину, потрібно мінімум 300 євро.. Це – просто на дорогу, проживання, внесок. Не кажу вже про підготовку, повноцінне харчування, в тому числі спортивне, відпочинок. Безумовно, на професійний спорт треба багато грошей. Якщо займатись для себе, коли не обов’язково виступати, то ні. Люди, які хочуть допомогти спортсменам є, але їх дуже мало. Хотілося б, щоб політики згадували про спортсменів не лише перед виборами…

Крім тренувань потрібно гуляти

Скільки часу на добу можуть займати тренування?

Усе залежить від того, чи мова йде про професійний спорт, чи про заняття для себе. Якщо людина займається не професійно і спорт лише хобі, віддушина, достатньо займатися 2-3 рази на тиждень. Один раз на тиждень тренуватися мало. Якщо ж тренуватися хоча б два рази на тиждень протягом 1-1,5  годин, можна проробити м’язи. Плюс потрібно включати кардіонавантаження – прогулянки пішки, катання на велосипеді, плавання. Тут усе також залежить від бажання.  Професійні спортсмени займаються і по два рази на день, вихідний – тільки неділя. Його використовують для відпочинку: сауна, баня, масаж тощо.

При Союзі спортсмен мав двох масажистів

Чим корисний спортивний масаж?

Є різні види спортивного масажу: до тренування, під час тренування, після тренування, під час змагань, до них та після них. Праця масажиста дуже важка. У радянські часи на спортсмена важкої категорії у важкій атлетиці при тому, що наші спортсмени показували найвищі результати у світі, виділяли двох масажистів. Один не міг його розмасажувати, втомлювався. Хтось може думає, що масажист там щось просто пом’яв, покрутив, дуже помиляється. Насправді у цю роботу серйозно треба вкластися.

Допігн був іще в давніх греків

Чи існує на Закарпатті проблема допінгу у спорті?

Проблему допінгу у спорті почали піднімати з 60-х років. Саме тоді був заснований антидопінговий комітет. А якщо брати ще далі – то зі стародавніх Олімпійських ігор. Давні греки навіть приймали допінг – якісь рослинні психостимулятори, вікінги – галюциногени, щоб більш мужньо битися. Людина завжди хотіла себе простимулювати, щоб бути вище над іншими. Ця проблема була і буде, нікуди вона не поділася. Тому і створили  антидопінговий комітет. Але вони вже там трохи перегинають палку. Каву вип’єш і в тебе піднявся рівень кофеїну, тебе можуть звинуватити у прийманні допігну. Було таке, що наш закарпатський спортсмен боявся ліки приймати від застуди, бо  будь-якої миті могли зателефонувати з антидопінгового комітету і викликати його для здачі аналізів, у крові ж могли виявити заборонений препарат, який може бути у ліках і не допустити його до змагань,а далі дискваліфікація… Тобто, у цьому питанні іноді доходить до смішного.

Займатися можна навіть там, де це здається неможливим

Яким був ваш особисто шлях у спорт?

Почалося все з того, що мене у спорті багато що цікавило. Подобався кікбоксинг, бокс, важка атлетика. Тренувався, надихався, старався. У армії, наприклад, неможливо було нормально займатися фактично нічим. Спортивні свята проводилися не такі, як хотілося,  тому робив бодай те, що міг. У нас були гирі, турніки, якісь гантелі. Але і при таких умовах намагався тренуватись! Повернувся додому і в газеті мені потрапила на очі стаття про пауерліфтинг.  Пішов у секцію, почав займатися. Потім були різні змагання. У 2014 році ми були в Австрії на чемпіонаті світу за версією WUAP і там дуже добре виступили. Команда в нас була дуже сильною, ми показали гарні результати. Хочеться згадати нашого товариша Палюка Івана Івановича, якого, на жаль,  не стало… Він був прикладом для всіх нас! В свої роки він показував просто фантастичні результати в жимі лежачи!І це на сьомому десятку років! Мені особисто дуже його не вистачає…

Зараз треную інших, але в той же час займаюся і сам.

Спасибі за розмову! Успіхів вам, нових досягнень та здійснення всіх планів і задумів.

Марина АЛДОН, газета Неділя Закарпатські новини», ексклюзивно для zakarpatpost.net

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

* Copy This Password *

* Type Or Paste Password Here *