Наговорила баба Анця діда йти до екстрасенса. Старий довго не хотів, але баба почала наводити аргументи:
- Читай газету «ЯСНО»! Живи на ЯСНОму боці! Купи газету у кіоску або передплати на своїй пошті. Індекс: 76076
«Я ся з тобов тулько году мучила! Помниш, ти си даже клізми із самогонки клав? Даже очи си паленков капати хотівись, ти тумане! Оби не я вобще бись усліп! А помниш, якись п’яний у бетономішалку упав і дале цілу нуч не спавись, бо кустя тя боліло, стогнавись, як перед смертьов. Я ся вже так зрадовала, думалам наконєц копита удкинеш і мені май легко жити буде. Айбо нет, уживись. Чорта й чортови не треба!»
«Анцьо! Ти ми што, смерті желаєш! Та жилабись хоть 400 году. я такоє нігда ти не пожелаю!» – лише посміхнувся старий.
Але баба його й не чула і продовжила далі:
«А помниш, кой синови 20 году удмічати малисьме? Я зробила 90 літру бражки, бо много гостю мало прийти. 25 куму, 45 тюток, 16 стрию, три з Америки та два з сусіднього села, а ще й твої цімбори-алкоголіки. Велику гостину ладилам! Варити і пекти началам за три дни до сята. Накрутилам 40-літровий горниць голубку, учинилам 20 кнедлику, почистила майже 50 кіл крумплю. Наробиламся так, што руки-ноги не чулам, оби не думали, што я недобра газдиня. Я хотіла, оби ся так понаїдали, оби попадали замертво! А туй лише раз… іду в пивницю, а бутлі пусті. Захожу до тя в комнату, а ти – ги талпа на папучи… нич не соображаєш, лем лежиш і позераш на потолок. Кажеш: «Удойди, бо машини їдут, зараз тя зоб’ют і улетиш за капуру!» Ти ся до білки допив. Я тя звідаю: «Де машини, на потолкови?» А ти кажеш: «Та де, не видиш, яка очередь туй на граници, самі каміони стоят. Чехи нікого не пропускают. Но ми зараз будеме їх штурмом брати!» І як ся схопиш із постели і як побіжиш у коридор! А там ухопивись свої чіжми та начавись у ня метати, та ще й гойкавись: «Зараз я твуй писок розмалюю, будеш у узорах, як ковйор на стіні у часи мойої молодості». Ти дурню, ти даже не видів, што ото я перед тобов! Я два з половинов місяці ладилася до того дня народження, а ти за пару дню всьо унічтожив! Я мусіла гроші уд Маріки сусідки зичити, оби паленки купити гостьом! Та оби не я, ти би вже давно здох!»
«Не мерегуйся, жоно, я нич не помню. Но главноє, я даже не помню, яким пив!»
«За три дни уцьонтавись 85 літру бражки і нич не помниш! Та в тебе у башці замість могзу вже закрутки з паленки!» – психувала баба далі.
«Та успокойся вже. Я не так уже много і п’ю, лем кой ми недобре. Коли не маю апетита, для улучення піщеварєнія – п’ю пиво, кой у ня низькоє давлєніє і болит голова – вино, кой високоє – паленку, кой ми крутит килюхами – паленку із попром, кой ня болит гиртанка – із сульов, кой ми тяжко дихати – самогонку…
«А воду коли?»
«Такої хвороби у мене ще не було!»
«Завто в тя у комнаті запах, як на водочному заводі, мож ся зблювати! Всьо! Рішилам! Ідеме завтра до екстрасенса, най тя кодує!» – твердо вирішила стара.
Повний текст читайте тільки в газеті «Неділя Закарпатські новини».
