Петро подивився в ілюмінатор і побачив там …свого брата, що піднімався в повітрі

[Total: 0    Average: 0/5]

Петро вперше полетів у Туреччину. Він усе життя мріяв відвезти на море свою сім’ю. Та завжди чогось не вистачало – то грошей, то часу, то сил. Всі були радісні та збудженні – аякже, вперше побачать те море, пише популярна на Закарпатті газета «ПОРАДИ».

Дві маленькі дочки і син Петра поволі заснули. Дружина читала якийсь журнал. А він сидів біля ілюмінатора  і дивився у хмари. Боязко було навіть поглянути додолу – там було видно якісь крихітні міста. Це були іграшки для найменших малюків. Здалося, що їх будь-якої миті може підхопити вітер.

  • Читай газету «ЯСНО»! Живи на ЯСНОму боці! Купи газету у кіоску або передплати на своїй пошті. Індекс: 76076Читай газету «ЯСНО»! Живи на ЯСНОму боці! Купи газету у кіоску або передплати на своїй пошті. Індекс: 76076

Петро ні міг відірвати очей від ілюмінатора. Адже востаннє летів літаком у 17 років, коли представляв збірну області.

Раптом він виразно побачив свого брата. Навіть ущипнув себе – чи це не сон. Брат піднімався в повітрі. Й от уже опинився віч-на-віч із ним. Дивно, але зараз він був у спортивному костюмі і якійсь майці. Здавалося, він стоїть у повітрі.

І тут Петро повернувся до дружини і попросив її подивитися у вікно.

– Красиво, нічого не скажеш! – захоплено вигукнула Іра.

– Більше нічого ти не помічаєш? – стривожено перепитав її Петро.

– Хмари! – засмілася дружина. – І вони набагато гарніші в небі, ніж якби їх бачити із землі. Як гарно, що ми все ж таки нарешті зважилися на цю подорож, – Іра з вдячністю пригорнулась до свого Петра.

А той зрозумів, що в нього якась галюцинація. І навряд чи про це зараз варто говорити дружині. Може це йому бракує кисню? Може це з ним напередодні інсульту? Так чи інакше, йому здавалося що це – прикмета якогось нездорового стану.

Петро заплющив очі, щоб мозок ще хоч трохи відпочив. Але вже хвилин за п’ять – із цікавості – знову подивився на вікно. Як і раніше, там – просто у повітрі – все ще стояв його брат. Та раптом він стрімко почав падати вниз. Причому не вниз головою, а так – ніби його хтось опускав на якому спеціальному судні. Нарешті він перетворився у чорну цятку – і зовсім зник.

Петро намагався заспокоїтися. Ні в літаку, ні тоді, коли вони зійшли на землю, Петро не зізнавався дружині у тому, що бачив  за вікном. Але дуже стежив за станом свого організму – хто знає, чого ще від нього чекати?

Можливо, даються взнаки перепади із кліматом. Тому, поки діти і дружина щасливо пірнали у море, Петро щось обмірковував. Дружина навіть поцікавилася, чи він не хворий. А потім стала ревнувати – це він думає про когось іншого. Ледь у них не дійшло до скандалу.

І раптом його мобільний задзвонив.

– Хто б це міг бути? – подумав Петро. Адже всіх можливих знайомих та родичів він попередив – він буде за кордоном, тому не варто йому у цей час дзвонити.

Як не дивно, дзвінок був від матері, яку він чи не першою й попередив про те, що йому за кордоном дзвінки обходяться надто дорого.

Але він одразу відповів на дзвінок. Бо  ж це мало статися щось надзвичайне, щоб мати порушили його прохання. Так воно й було. Мати сказала, що його брат у реанімації. Його збила машина. Лікарі казали, що вже жодної надії нема – вони вже готувалися до найгіршого. Брат упав у кому. Але о 2 дня почав повертатися до себе.

Звичайно ж, поїздка на море на цьому й закінчилася. Вони одразу стали пакувати валізи – думали, як би це їм дістатися додому. Слава богу, брат усе ж таки вирвався з цієї біди. Спочатку йому було ще важко ходити. Але вже через рік був у відносно стабільному стані.

І тільки тоді Петро розповів про своє видіння у літаку. Яким було його здивування, коли він зрозумів, що саме у тій майці і в цьому костюмі брат був у лікарні у реанімаційному відділенні. У свою чергу, від брата він теж почув приголомшливі слова.

Останнє, що він пам’ятав – це як піднімається у повітря. Ніби повітрям накачували щось, що було під ним. Ніби він стоїть на якійсь величезні кулі. Видно, він був там, коли був готовий розпрощатися з життям. Але якась невидима сила повернула його назад. Він знову опинився у своєму тілі на лікарняному ліжку. Лікарі з полегшенням зітхнули, що криза минула.

Василь ГАЛАС, газета «ПОРАДИ», ексклюзивно для zakarpatpost.net

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

* Copy This Password *

* Type Or Paste Password Here *