Кішку і 4 кошенят винесли посеред зими в картонній коробці на берег річки і залишили помирати

[Total: 3    Average: 5/5]

А далі  трапилось те, чого ніхто не очікував

Життя далеко не кожної кішки є безхмарним. Часто деякі з них опиняються на вулиці, коли стають непотрібними господарям, а деякі навіть народжуються десь у закинутих підвалах, пише газета «ЯСНО».

  • Серденько, читай газету «ЯСНО»!

Історія Мусі з Ужгорода унікальна. Її попередні хазяї винесли на берег річки разом з мамою у картонній коробці посеред зими і залишили помирати.

Скільки пролежали там малюки невідомо, адже мама-киця намагалася зігріти їх своїм тілом. Невідомо також, чому викинули їх разом із мамою. Можливо господарям набридли постійні приплоди, тож вони вирішили позбутись усього котячого сімейства.

Але трапилось диво і кошенята не загинули. Їх врятувала 24-річна Мирослава Петрук.

«Щоранку перед тим, як їхати на роботу, я здійснюю пробіжки. Так було і того разу. Я бігла і раптом почула жалісливе нявчання. Пішла на звук і побачила посеред снігу чорну кішку в картонній коробці. Взяла її на руки і остовпіла. У коробці, крім неї, були ще 4 крихітні малюки… зовсім малесенькі і сліпі», – розповіла дівчина.

На цьому пробіжка завершилася. Вона одразу взяла кішку з малятами і попрямувала додому.

«Моє серце стискалося від жалю. Я не знала, що робити зі стількома кошенятами, але дати їм загинути не могла. Мама мене зустріла вороже, у квартирі кішок не було ніколи, тож їй дуже не хотілося терпіти присутність якоїсь тварини. Але я пообіцяла, що виходжу малюків і роздам. Так вона заспокоїлась», – наголосила Мирослава.

За її словами чорну кішку вона назвала Селена, трьох кішечок – Тіара, Герда та Ассоль, а котика – Баді.

«Найбільше схожою на маму була Ассоль. Вона була найбільшою і найрозумнішою. Коли я почала їх підгодувати, їла найбільше і швидко переросла всіх. Котик був найслабшим. Я запропонувала взяти кошенят колегам на роботі і бажаючих дати притулок було навіть більше, ніж самих малят. Я фотографувала своє кошаче сімейство і показувала фото на роботі. Колеги із захватом спостерігали, як малята ростуть. А моя подруга забажала взяти маму-кішку. Все складувалось добре і я почувалася щасливою, що врятувала цих милих пухнастих створінь. Та коли прийшов час роздавати кошенят, мама несподівано заявила, що Ассоль не віддасть, мовляв, вона її так полюбила, що не готова з нею розлучитись. Справді, поки я була на роботі, мама бавилась із ними і звикла до цих маленьких шибайголов. Її  навіть уже не дратувало те, що вони носилися по всіх кімнатах і могли від неї зі столу вкрасти шматок ковбаси або котлету», – з усмішкою запевнила Мирослава.

Невдовзі Селену, двох її доньок та сина забрали нові господарі. Ассоль же залишилася на попередньому місці. Вона видалася дуже розумною, швидко навчилася на двох лапках просити їжу, приносити, наче собака Марії, мамі Мирослави, домашні тапочки, які тягла, наче впольований трофей, у зубах, перестрибувати через газету. Господиня її любила дресирувати, пробачала дрібні капості, які вона могла зробити, наприклад, подерти штори чи звернути з полиці шампуні. Повний текст читай у газеті «ЯСНО». Купи газету у кіоску або передплати на своїй пошті. Індекс 76076 zakarpatpost.net

Comments are closed.