При зведенні Драмтеатру в Ужгороді працювали вчителі, а будівельники відпочивали
Ужгородка Тетяна Тімур вирішила поділитися з читачами газети «Закарпатські оголошення» унікальними згадками про Ужгород. Вона розповіла про те, як і чим жила столиця Закарпаття у 50-70-х роках минулого століття та пригадала найяскравіші епізоди власного життя.
- Читай закарпатські новини у газеті «Закарпатські оголошення»
У 60-ті роки в Ужгороді активно розвивалася промисловість, працювали заводи. Промзона в районі Гагаріна переживала часи розквіту. Механічний, машинобудівний заводи запрацювали. Наше місто маленьке, робочої сили не було, тому людей запрошували з інших куточків. Але в них не було житла. Отже, почали зводити гуртожитки. Тоді побудували малосімейки позаду колишньої «України». Люди знали, що це – тимчасове житло, платили за нього копійки. Потім вони отримували квартири. Пригадую, як будувався Драмтеатр. Задумка була непогана. Нас, викладачів музики, посилали на суботники на будівництво. Протяги були жахливі. Ми там прибирали, а будівельники сиділи і сміялися, як ми, молоді жінки, працюємо.
Я в 45 років пішла з музичної школи на пенсію і мене понесло в бізнес, хотіла працювати сама на себе. У 90-х роках були важкі часи, зарплати не виплачували. У радянські часи був дефіцит усього. На Мукачівській був молочний магазин, там люди за літром молока ставали в чергу з самого ранку. Одяг нам привозили в музичну школу такий страшний, що ганьба було в ньому кудись виходити, але люди купували, бо треба було в щось одягатися. Повний текст читай у газеті «Закарпатські оголошення». Купи газету у кіоску або передплати на своїй пошті. Індекс 23375. zakarpatpost.net
