А потім із чоловіком сталося те, на що він аж ніяк не чекав
Віруня – наша сусідка. Вона через три хати від нас живе. Важко їй, бо батько відмовився від її сина майже одразу після народження. Хлопчик народився із дуже короткими ручками.
- Серденько, читай газету «ЯСНО»!
Тато малюка навіть аліменти не хотів платити. Ховався по заробітках. І Віруня сама з малим мучилася. На роботу його з собою брала. Вона швачкою працювала. Малого у візочок – і на роботу.
Віруня інтернатська. Батьків позбавили прав на дитину через пияцтво. Скоро й вони померли. Але бабуся її забрала з інтернату, коли їй було десять років. Трохи вона зазнали родинного тепла. І от бабуся померла, і Віруня сама, як палець, залишилася. Нікого з родичів немає в неї. А якщо і є, то не дуже хочуть родичатися. А Віра не сміє до них у гості набиватися. Набачилася вже жорстокості та байдужості по самі вінця. Краще вже не ранити себе зайвий раз.
Якось на вокзалі познайомилася вона з Андрієм. Сталося це зовсім випадково, допоміг він дівчині важкі сумки зняти з автобуса. А потім запропонував додому провести. Віра погодилася.
Розговорилися вони. Віруня про своє розповіла. А Андрій, як він стверджував, теж сирота. Мама в нього під час пологів померла. А тато мачуху до хати привів. І на заробітках його придавила купою цегли. Так і не вийшов із того важкого стану. Тож Андрієві треба було йти з хати, щоб не чути прокльоні мачухи. І вчитися заробляти на прожиток самому. Тому він у Польщу подався, на заробітки. Його товариші додому на Великдень та Різдво приїжджають, до своїх рідних. А він по знайомих тулиться ті кілька днів. А потім – знову на заробітки.
Якраз це напередодні Різдва було, коли він з Вірою зустрівся. Залишився в неї на ті кілька днів. І вирішили вони одразу побратися. Аж ось вони й скромне весілля влаштували. Всі на нашій вулиці раділи за них. Сирота сироту більше зрозуміє, як хтось інший. Та й, слава Богу, хатинка в них є. Будуть потроху ґаздувати. Головне, що молоді, здорові, трудящі, та й люблять одне одного. Чого ще бажати в їхньому віці? Тільки працюй та живи! Повний текст читай у газеті «ЯСНО». Купи газету у кіоску або передплати на своїй пошті. Індекс 76076 zakarpatpost.net
