Я плакала, а сусід-вбивця крутив пальцем біля скроні

[Total: 0    Average: 0/5]

Трагедія на вулиці закарпатського містечка

На вулицях нашого міста чимало безпритульних собак. Їх викидають колишні господарі, яким тварини набридли. Вони абсолютно не агресивні і продовжують вірити людям. Я намагаюся прилаштувати багатьох, але це не завжди вдається. Частіше українці купують породистих цуценят, ніж погоджуються взяти безхатька.

  • Серденько, читай газету «ЯСНО»!

Знайти дім для Люсі я не могла. Вона була сліпою на одне око, досить старою, але неймовірно доброю і веселою. Я щодня її підгодовувала і вона зустрічала мене неймовірно радісно, аж підстрибувала і скавчала. Але якось Люся зникла. Я довго шукала її і знайшла. У підвалі нашої багатоповерхівки вона народила малят. Вони були дуже милими. Їх було троє. Усі хлопчики. Я тішилась і потихеньку почала думати, кому б їх віддати. На двох клієнти знайшлися швидко, а на одного не було.  А тим часом сусід, який ненавидів собак, чомусь щодня в мене питав, чи ще не розібрали цуценят. Я відповідала, що ні. Так тривало близько місяця. І от нарешті Сема і Дена забрали, а Робі залишився. Коли сусід у черговий раз поцікавився собаками, я щиро все розповіла.  Він якось дивно посміхнувся, але я й увагу на це не звернула. А наступного ранку, коли я пішла годувати Люсю, побачила, що вона корчиться у муках і помирає. Тоді я збагнула, що цей нелюд її отруїв! Повний текст читай у газеті «ЯСНО». Купи газету у кіоску або передплати на своїй поштіІндекс 76076 zakarpatpost.net

Comments are closed.