Про це газеті «Закарпатські оголошення» розповів відомий ужгородський археолог Ігор Прохненко.
- Рекламуйся у газеті «Закарпатські оголошення»! Тел. 050 222 50 50
Мова йде про скарб, знайдений у Хусті у Х сторіччі
Кому приписати цей скарб? Він є. Угорці сказали, що то їхнє. Звичайно, усе, що красиве – їхнє! Що ж ми маємо? Історичну подію – прохід військ Алмаша, в Ужгороді передача влади Арпаду наприкінці ІХ сторіччя. Тобто скарб угорців! Яких?! Всі кажуть: «Так! Цих угорців! Тут же дідо Алмаш пройшов! Тут, за легендою , йому та Ардапу турул скинув меч. Він щасливий стояв на Верецькому перевалі. Звичайно, якщо дирхеми, це – багатий скарб, значить – угорський!»
А я кажу: «Стоп!» Ці ж дирхеми мають датування! У них є своя історія, коли вони з’явилися! Із точки зору логіки вони мали з’явитися раніше, ніж дідо Алмаш пройшов через наші гори. Але ні! Дідо Алмаш пройшов хай буде у 897 році (ІХ століття), а скарб, ці монети були випущені на Срібному Сході у 30-40-х роках Х сторіччя. Як могли речі з Х сторіччя потрапити у ІХ? Добре. Тоді кажуть, що якщо не так, то якісь торгівці там були. Ну не ходили там торгівці!
Я цю історію зараз бачу по-іншому. Таку історію мало хто сприймає тому що є політичне замовлення. Ми, тобто Україна, хочемо бачити великих слов’ян, хтось, тобто Угорщина, хоче бачити великих угорців. Закарпаття опинилося між молотом і кувалдою. Ми маємо реальну історію, але нас одні змушують говорити одне, інші – інше і спотворивши історію всі задоволені. Всі великі. Але реально ситуація була зовсім іншою. Повний текст читай у газеті «Закарпатські оголошення» згодом. Купи газету у кіоску або передплати на своїй пошті. Індекс 23375. zakarpatpost.net
