Чому у пасхальний кошик не можна ставити зелений часник

Цю історію газеті «Закарпатські оголошення» розповіла постійна передплатниця, яка вже більше 15 років передплачує газету «Закарпатські оголошення».

На Великдень до церкви, як правило, завжди першим іде мій батько. Він співає у церковному хорі, входить до церковної двадцятки, він і несе кошик. Уже опівночі він у храмі. Ми долучаємося до нього пізніше, годин у 2-3, або не йдемо до церкви зовсім.

• Рекламуйся у газеті «Закарпатські оголошення»! Тел. 050 222 50 50

Та збирати кошик завжди моя робота. У нас його начиння досить просте – пасхальний корж,  вино, сіль, варені яйця, домашній сир і масло. Більше нічого в нас не прийнято нести до церкви, максимум – дітям шоколадні писанки. Так от. Якось я прикрашала страви, які мала ставити до кошика і в домашній сир зробила з яєць квітку, курчатко та зайчика. З часнику вимостила туди зелену травичку. На вигляд було дуже гарно, але батько не одобрив.

«Ти що туди зеленого часнику напхала! – невдоволено пробубонів він. – То не можна святити. Ще подумають, що в мене вдома босорканя живе! Забери негайно!»

Я довго огризалася у відповідь, мовляв, що за дурні забобони, але врешті-решт замінила часник зеленими листочками петрушки. Якщо вже так не хоче – його справа.

Згодом про цей випадок і забула зовсім. Пригадується він щоразу лише перед Пасхою. І такий неприємний осад щоразу, що я вирішила пошукати інформацію, що ж то за босорканине зілля – отой часник.

Виявляється, з часником дійсно пов’язано багато забобонів… але зовсім протилежного змісту. Наприклад, у деяких куточках Закарпаття у паску навпаки ставили часник, який використовували як захисну силу та ліки. А в селах взагалі  колись люди, йдучи на всеношну службу, брали з собою часник і сіль, щоб по дорозі не чіплялася нечиста сила. Потім цей часник клали на воротах, щоб босоркані не ходили доїти корів.

Також наші пращури вірили, що часник, пророщений через зміїну голову, слугує для викриття відьми. Якщо перо з такої часничини почепити на шапку й піти на недільне богослужіння, то по виході з церкви підбіжить відьма і спробує зірвати шапку з голови. Тоді треба швидко тікати додому, бо якщо їй це вдасться, то власникові шапки загрожуватиме страшна небезпека. Адже, за народними уявленнями, шапка — магічний оберіг, а заволодіти чиєюсь шапкою — все одно, що заволодіти думками людини. Часник, за уявленням закарпатців, взагалі наділений захисною магією: у вінок молодої вплітали зубки часнику, щоб оберегти її від уроків, ним натирали тіло, носили на шиї, вішали над колискою немовляти. Перед тим як нести дитину хрестити, мати жувала зубець часнику і «хукала» на своє дитинча. У Свят-вечір був звичай класти перед кожним по головці часнику і по 12 цибулин у сіно, яким встеляють стіл; робилось це для того, щоб уберегтися від хвороб і злих духів та «забезпечити щасливе розмноження рідні». Також у давнину вважалося, що ця рослина стимулює чоловічу силу і є любовним зіллям, здатним привернути кохану чи коханого.

Звісно, це все народна магія та забобони. А закарпатці ж люди нібито й віруючі, і позиціонують себе, як дуже побожних. Тож незрозуміло, для чого взагалі таке марновірство. Відомо ж, що думки людини матеріальні і що вона собі надумає сама, у що вірить, те в життя і притягне. Більше ексклюзивних закарпатських новин читай у газеті «Закарпатські оголошення». ЗакарпатПост