Рівно рік тому до редакції газети «ЯСНО» звернулся мама хлопчика, у якого стріляв чоловік. Справа трапилася у невеличкому закарпатському містечку Хуст.
Стріляли у Богданчика, якому на той було 10 років, не бойовими набоями, тому дитина вижила. Утім шок, який він пережив, залишиться травмою на все життя. Крім того, рана досі дає про себе знати.
- Серденько, читай газету «ЯСНО»!
Як раніше писав ЗакарпатПост, 1 травня 2019 року приблизно о 18 годині Богданчик вирішив піти з друзями на поле пограти в футбол. На нього чекали 4 хлопців. Аби дійти до обумовленого місця (район вулиць Івана Франка, Ластовча), хлопчику потрібно було перейти через залізничну колію, яка в тому місці проходить на підвищенні. Поруч є місток, але після дощів внизу все залила вода, тому іншого шляху, ніж через залізницю, у нього не було.
Коли Богданчик піднявся на узвишшя, зненацька відчув різкий біль у всьому тілі. Він почав кричати і спустився вниз до хлопців. Друзі теж нічого не розуміли і страшенно перелякалися. Діти вийшли на колію, щоб подивитись, у чому справа і хто стріляв… й побачили літнього чоловіка з великою рушницею в руках.
Він почав гатити і по них. Але цього разу не влучив ні в кого. Хлопці почали телефонувати батькам і казали, що хтось пристрелив Богдана. Зателефонували і його мамі. Перелякана жінка, не чуючи під собою ніг, помчала на місце, де все відбувалося.
«Коли я прийшла, син сидів на траві і плакав. Уся майка була в крові. Він розповів, що коли перебігав через залізницю, у нього хтось вистрелив. Він закричав і побіг до дітей.
Хлопці підняли майку, щоб подивитись, що там… вони нічого не розуміли і підняли не з того боку, рану одразу не побачили. Спочатку думали, що хтось вистрелив із рогатки. Але Богдан казав, що бачив літнього чоловіка з великою рушницею в руках. Хлопці побігли подивитись, хто це, а він почав стріляти й по них, але ні в кого не влучив. Діти кричали і телефонували батькам. Мені подзвонили з телефону сина. Я чула його голос, як він повторював: «Мамо, у нас стріляють! Я боюся!» Може то хтось гаражі охороняв, я не знаю. Але діти там не були, тож пояснити дії того чоловіка не можу. Майка у дитини не прострелена, але у спині дірка глибиною приблизно 3 мм. На галас на полі почали збиратися й інші діти. Першим побіг туди мій чоловік. Він сів на велосипед і хотів наздогнати «стрілка». Проте не вдалося. Той зник у напрямку Малої залізничної станції. Коли я прибігла до Богданчика, він сидів на землі. Із рани текла кров. Я викликала «швидку» та поліцію. Сина боліло все тіло, він не міг підняти руку. У лікарню з ним поїхав чоловік, а я залишилась давати показання правоохоронцям», – розповіла мама газеті «ЯСНО» хлопчика. – У лікарні йому зробили рентген, оглянули рану, обробили, заліпили. Поставили діагноз «Глибоке садно в ділянці спини без ознак стороннього тіла». Син каже, що стріли в нього з відстані 50-60 метрів. Кулю ми не знайшли. Там зарості і велика трава… та й він не залишився на місці події, а відійшов».
Після цього заяву в поліцію написала не лише Олена Зибіна, але й батьки інших дітей. Хлопчаки впізнали стрілка, Богданчик пройшов ряд експертиз і вони підтвердили поранення.
За фактом було відкрито кримінальну справу за ст. 125 КК України «Нанесення легких тілесних ушкоджень».
Утім після однієї з експертиз, коли ЗакарпатПост опублікував документи, адвокатка у справі умовила маму Богданчика зателефонувати нашому агенту і попросити видалити із сайту ЗакарпатПост матеріал, що ми і зробили.
Це було першим сигналом до того, що справедливого рішення не буде. Так і сталося. Нині газеті «ЯСНО» стало відомо, що справу закрили за відсутністю доказів.
Виходить, що на Закарпатті можна безкарно стріляти по дітях і винному ніхто нічого не зробить! Більше ексклюзивних новин читай у газеті «ЯСНО». ЗакарпатПост
