Як закарпатці стають рабами за кордоном. І знущаються над ними свої ж земляки

Наші земляки скоюють злочини не лише вдома, але й за кордоном. Ця історія трапилась наприкінці минулого року. Василь невільно потрапив у трудове рабство до таких же заробітчан, як і  він сам. Йому дивом вдалося втекти від знущань, адже його морили голодом, били, змушували працювати безкоштовно. І робили це не роботодавці, а українці, яким він завинив усього 300 євро. Чоловік погодився розповісти газеті «ЯСНО» про те, через що йому довелося пройти на заробітках.

Оголошення знайшов у Інтернеті

• Серденько, передплати газету ЯСНО на своїй пошті. Індекс: 76076

Василь працював вдома водієм. Йому 34 роки і в нього хворий син. Тож на лікування, за його словами, грошей не вистачало.

«У мене двоє дітей. Доньці 8 років, сину – 2. Він народився з ДЦП (дитячим церебральним паралічем). Лікарі сказали, що повністю вилікувати його не можна, але якщо вчасно пройде реабілітацію, зможе ходити і розмовляти. Та на це потрібна чимала сума. Дружина ніде не працює, бо з хворою дитиною вона на роботу, скоріш за все, скоро піти й не зможе. Батьки нам не допомагають, вони й самі живуть небагато. Я вирішив поїхати на заробітки, почав оформляти документи, шукати оголошення в Інтернеті про працевлаштування за кордоном. У одній із груп у соцмережі саме шукали будівельників. Я зателефонував. Чоловік сказав, що допоможе мені з усім, навіть дасть гроші на дорогу, харчування, документи. Я дуже зрадів, адже необхідної суми в мене й так не було», – розповідає Василь.

Невдовзі він зустрівся з чоловіком на ім’я Андрій. Інші називали його бригадиром.

«Чомусь незнайомець мені не сподобався. Він був грубуватий, розмову будував так, що вживав більше нецензурних слів, ніж цензурних. Я собі ще подумав, що працюватиму не в найкращій компанії. Та що поробиш, погодився на всі умови. Нас мало їхати 14 людей. Більшість були з Закарпаття. Були й зовсім молоді хлопці, лише після школи», – розповідає чоловік.

Тож невдовзі львів’янин уперше в житті вирушив працювати на чужині. Повний текст читай у газеті «ЯСНО». ЗакарпатПост