Сповідь закарпатської журналістки

Хто тебе замовив? Скільки тобі заплатили? На кого ти працюєш? Як ти можеш таку брєдятину писати? То фейк! Такого бути не може!

Як лише не писали мені у коментарях, як лише не обзивали. Я була і сукою, і продажною журнашлюшкою, і бісицею і ще багато ким…

  • Золотце, передплати газету ЯСНО на своїй пошті. Індекс: 76076

Це правда! Давно перестала звертати увагу на озлоблених людей, особливо в Інтернеті. Правду тут прийнято вважати вигадкою, а брехню – істиною, спотворені поняття давно не дивують.

Хоча неприємно, коли обливають брудом та ще й із великим задоволенням колеги-журналісти. І як вони при цьому смакують! Сайт ЗакарпатПост та газету «ЯСНО» заздрісники та хейтери з числа колег по цеху називають королями заголовків.

Що ж, нам приємно! Від цього  ми працюємо ще з більшим запалом і задоволенням.

А чи знають ті, хто нас відміняє за всіма правилами українського правопису та закарпатської говірки колоритними матами-перематами, як ми добуваємо ту інформацію? Навряд чи. Не раз мені та моїм колегам і погрожували, і шантажували, і лунали попередження від різношестрних чиновників місцевого розливу припинити атакувати деяких політиків. І їхні прибічники, які служать їм, як вірні пси, травили на нас інших, забуваючи при цьому, що чиновники їх лише тимчасово використовують, а потім кинуть, наче використану ганчірку.

Саме вони продаються і при цьому свою продажність намагаються перекласти на когось іншого.

Але ми пишемо тільки правду і нам не страшно. Ми будемо й далі продовжувати доносити людям свою позицію і відкривати очі на брехні-обіцянки.

Мало кому відомо, в яких екстремальних умовах нам нерідко доводиться працювати, як ми жодного дня не переставали доносити інформацію до читачів під час карантину, коли більшість людей не працювали, ховалися по домівках і були у безпеці. У нас же формат 24 на 7. Я працюю без відпустки та без вихідних, я на зв’язку цілодобово і ніколи не кажу, коли мені хтось телефонує і просить щось написати, що в мене робочий час закінчився, чи що в мене вихідний.

Хто мене знає, може підтвердити.

Часом нам доводиться виконувати роботу і священників, і психологів, і слідчих-правоохоронців, і адвокатів, і психологів, і лікарів і представників інших древніх (Ха-ха-ха! Це жарт!) професій… Хтось просто хоче виговоритися, навіть не просить писати. І людині вже стає легше на душі, таке радує. У цьому й найбільша користь професії. Але ще приємніше, коли після публікації матеріалу людина приходить дякувати і каже, що її життя різко змінилося у кращий бік. А таких випадків після публікацій  у газеті «ЯСНО» є багато.

Та дякує насправді дуже малий відсоток людей. Та ми ні від кого нічого й не чекаємо. Нам ніхто не дає хабарів, нам ніхто не платить за матеріали (окрім реклами), ніхто не замовляє, як люблять казати закарпатці. Ми пишемо те, що хвилює людей і що нам розповідають наші читачі. Ми любимо їх  і вдячні за довіру.

Не раз нам доводиться вислуховувати навіть неадекватних людей, які нічого путнього не кажуть, лише зливають на нас свою злість, бо більше ж немає на кого. Жоден чиновник їх не прийме і не буде слухати.

Отже, нині у нас професійне свято. Зізнаюсь, мало хто привітав, мало хто згадав взагалі навіть із близьких знайомих. Ну і нехай. Ми все одно будемо працювати далі.

А колег від імені сайту ЗакарпатПост та газети «ЯСНО» вітаємо з Днем журналіста. Бажаємо, аби робота приносила лише задоволення, рекордних тиражів та аудиторій, особистого щастя та гідної оплати праці!

З любов’ю ваша газета «ЯСНО». Більше ексклюзивних новин читай у газеті «ЯСНО». ЗакарпатПост

Comments are closed.