Жінка дочку та сина вимолила перед іконою на Закарпатті

Із того часу зі здоров’ям Руслани не було жодних проблем. Вона продовжила навчання у школі, вивчилась на екскурсовода і вийшла заміж.

Про свої підліткові негаразди з самопочуттям дівчина на довгі роки забула зовсім. Та коли побралися з Данилом, захотіли діточок… а їх Бог все не давав і не давав. Лікарі сказали, що в неї недорозвинена матка, тож виносити дитя не зможе. Хіба що після довгого і виснажливого лікування, пише газета «ЯСНО».

• Серденько, передплати газету ЯСНО на своїй пошті. Індекс: 76076

«Я почала думати про те, як зцілилася від раку, як молилась біля ікони на Закарпатті… аналізувала, що я могла не так зробити, де схибила, якщо не можу завагітніти. Як дівчина прогріху в собі не знайшла. Мій чоловік був першим і єдиним партнером у моєму житті. А от як християнка… я й далі не ходила до церкви. Думаю, в цьому й була причина. Я розповіла свекрусі, що хочу поїхати в Мукачево, поділилася з нею спогадами про монастир, але вона просила цього не робити: «Ти що! Та то ж не православна церква! То гріх!» Я лише посміялася і пошкодувала, що взагалі їй щось сказала», – наголосила киянка.

Разом із чоловіком Руслана вдруге повернулася до Мукачева. Як і вперше, вирішила протягом певного часу пожити у місті. На жаль, господиня тієї першої квартири, де вона мешкала 14-річною, вже померла і на місці старої хатки стояла величезна хатища. Тож родина оселилася в готелі і щоднини приходила до ікони молитись і просити Божого благословення та діточок.

«Я знала, що отримаю поміч. Після того, що я пережила в дитинстві, жодних сумнівів бути навіть не могло. Я знову відчувала у храмі дивовижну енергетику… і мені було так солодко, так приємно на душі, що хотілося там знаходитись якомога довше. Взагалі Закарпаття дуже гостинне. Мені дуже подобається колоритна місцева говірка, яку я хоч і розумію слабо, але мені приємно її слухати», – зізналася дівчина.

Також Руслана запевнила, що, дивлячись на струнких підтягнутих монахів, зрозуміла, що потрібно змінювати раціон. Повний текст читай у газеті «ЯСНО». ЗакарпатПост