Як і для чого закарпатським батькам потрібно витягати дітей з Інтернету

Продовження. Початок – тут.

– Я думаю, що Клара – домосид. Дім – це її притулок, трамплін до повсякденного життя. Їй ніколи не подобалося запрошувати друзів, вона вважала за краще зустрічатися на нейтральній території. Вони ходили у кафе, у басейн, у парки, на стадіон, каталися на ковзанах, роликах. Ми їй нічого не забороняємо, даємо гроші на такі речі, але за три місяці, що донька провела вдома, вона більше  не хоче зустрічатися з друзями. Вона сидить, як миша в нірці у своїй кімнаті і не хоче нікуди виходити. Ми хвилюємось, але Клара стверджує, що все добре, що вона не почуває себе самотньою, бо листується зі знайомими з інших країн. Так донька, мовляв, вдосконалює знання іноземних мов. Але якщо вона не вилізе, як павук, з цієї павутини, скоро забуде свою рідну мову. Думаю, на безлюдному острові Кларі було б дуже затишно. Головне – щоб там був Інтернет.  Але я все одно не розумію, як таке може бути, щоб молода дівчина настільки замикалася в собі, пише газета «ЯСНО».

Купи свіжий номер газети ЯСНО

– Відмова від соціального життя зазвичай стає вибором людей, які не справляються з тиском, відчувають себе перевантаженими вимогами. Інтернет-залежність часто перетинається з цим. Я б не виключала, що зростаюче небажання підлітків залишати будинок під час пандемії є рівнозначним японським Хікікоморі. Для багатьох молодих людей ситуація погіршилася в найближчі місяці і роки їхнього життя. У таких умовах ваша власна кімната стає безпечним притулком, оскільки ви можете контролювати все, що там відбувається», – каже дитяча психологиня.

І все ж із цим необхідно щось робити. Проблема не вирішується сама по собі, а з часом усе лише ускладнюється. Тож поки літо, батькам варто хоч якось виманювати синів та доньок на природу, заради здоров’я самих же дітей, адже мова йде не лише про згубну залежність, але й про сидячий малорухливий спосіб життя, який викликає масу хвороб, вбиває імунітет та прискорює смерть. Якщо вже дитина зовсім не любить спорт, то це можуть бути хоча б прогулянки на свіжому повітрі. Навіть година ходіння може бути набагато здоровішим та кориснішим заняттям, ніж марне вбивання часу у інтернетній неіснуючій хворобливій реальності. Повний текст читай у газеті «ЯСНО». ЗакарпатПост