Брат закохався у сестру, але вона не звертає на нього увагу

Я закохався у сестру. Вона – єдина жінка у моєму житті. Крім неї мене не цікавить ніхто, але я їй, здається, байдужий.

До редакції газети «ЯСНО» надійшов лист від закарпатця, який у відчаї і просить поради. Справа в тому, що його любов незвична і він не відчуває взаємності.

Мені 26 років. Моїй сестрі – 18. Мої батьки завжди мріяли про двох дітей, та мама не могла роками завагітніти після мого народження. Хтось їй порадив почати допомагати сиротам, мовляв, тоді Бог змилосердиться і пошле малятко.

Для неї це було наче останньою надією. Вона два роки безперестанку їздила про дитбудинкам по всій Україні, возила дітям подарунки, бавилася з ними. Одного разу вони з батьком взяли  з собою і мене. Мені тоді було 8 років. Ми пішли дивитись на немовлят. Одна дитина мені так сподобалась, що я не хотів від неї відходити, дуже просив маму забрати її. Дівчинка дивилась на мене великими блакитними очима і усміхалась. Батько теж взяв її на руки і сказав матері, що, напевно, це їх шанс, тим більше що якщо син просить, треба почати оформляти документи. Мама була на сьомому небі від щастя.

Мої батьки багаті, у них кілька магазинів та кафе. Дитину їм віддали швидко і легко. Можливо, пішли до кого треба – не знаю, але буквально через кілька місяців Яна жила вже у нас вдома.

Для мене вона була живою лялькою. Я навіть вчитись не хотів – носився  з нею безперестанку. А незабаром мама завагітніла і народила брата. На Яну у неї часу не вистачало, тож найбільше з нею носився я.

Я ніколи не любив її як сестру. У мене до неї була якась інша любов, пояснити не можу. Та коли вона підросла і на неї почали заглядатись хлопці, я чинив скандали, нерідко навіть бив їх,  проганяв із-під воріт. Яна сердилась, але батьки мене підтримували, казали, що ще мала для побачень. Коли мені було 21, а Яні 13, ми вперше залишились вдома одні. Батьки з Данилом, якому тоді було 11, поїхали в гості до університетської подруги матері у Київ. Повний текст читай у газеті «ЯСНО». ЗакарпатПост