Як чехи на Закарпатті сир варили, овець доїли та ведмедя шукали

Закарпаття туристично привабливе не лише для українців. Іноземці також полюбляють блукати Карпатами, купатися у чистих гірських ріках, вивчати побут місцевого населення та насолоджуватися неймовірними краєвидами природи. Чехи серед європейців бувають тут найчастіше. Та то й не дивно, область протягом певного часу входила до складу Чехословаччини і для розвитку краю із усіх урядів чеський зробив найбільше • Ціла стаття надрукована в газеті ЯСНО •

Тож нині газета ЯСНО публікує розповідь про Закарпаття відомого чеського мандрівника Давида ХАЙНАЛА, пише газета ЯСНО.

«Блукання закарпатськими низинами відкриває несподівані фантастичні можливості, а завдяки спорідненості та подібності мов, чехам із закарпатцями дуже просто налагодити контакт та дізнатись про спосіб життя та звичаї місцевих жителів», – пише мандрівник.
З села Чорна Тиса піднімаємось із важкими рюкзаками до прикордонних хребтів навколо Чорної Клеви. Повільно, але впевнено занурюємось у туман, який згущується так, що знається, його можна різати. На щастя, сходження недовге. Неподалік села є кілька гірських хат, джерело питної води та чудове місце для кемпінгу.

Ми сідаємо біля вечірнього багаття разом з пастухами та кількома невгамовними коровами, які постійно забиваються в наші намети. Знайомимось швидко і нам образу гостинно пропонують випити місцевої горілки – самогону.  Кажуть, відмовляти не можна, бо випити з ґаздами – символ поваги до них. Перехиляємо. Дуже міцна! Нам наливають другу, а потім третю.  Розмова одразу стає цікавою і ми вже поводимось, наче давні друзі.

– Ти, Давиде, – звертається до мене Василь, – ти був на війні?

– Ні, по-перше, я все ще навчаюся, по-друге, у мене відстрочка через проблеми зі здоров’ям, – кажу я.

– Ага, державний каліка! – сміється Василь, – А я був в Афганістані три роки, мій друг –  чотири. Тоді нікого не питали: хочеш – не хочеш.

– В Афганістані? – здивовано піднімаємо голови, – Це, мабуть, було жахливо, так?

– Вони нас не гладили, то точно! Що мене найбільше турбувало, це те, що я не повертався додому за весь цей час. Це було найгірше, – нарікає Василь • Цілу статтю читай тільки у газеті ЯСНО • Купи газету в кіоску або передплати на своїй пошті • Індекси 76076, 76300 • ЯСНО – газета №1 для життя! ЗакарпатПост