Скельний комплекс був обителлю монахів чи шибайголов

Чи знаєте ви, що в Україні є унікальний старовинний скельний монастир, вік якого досі не можуть встановити? Дивацькі підземні лабіринти, кремезні каменюки і чудернацький сховок з’явилися на наших землях ще до нашої ери. Історія самого монастиря куди сучасніша. Одні кажуть, що тут був ще язичницький храм, інші – що там ховалися розбійники і зносили туди награбовані скарби. Збереглося  також чимало розповідей про смертельні сутички українців з татарами, коли ці підземні тунелі, в які, наче кроти, заривалися наші земляки,  служили їм укриттям від незваних гостей.  Але хто ж видовбав у скелях цілий комплекс? • Ціла стаття надрукована в газеті ЯСНО •

Сьогодні газета ЯСНО розповість про печерний монастир, що знаходиться біля  села Розгірче у Львівській області, пише  газета ЯСНО.

Звісно, що скелі оповиті не лише таємницями, але й легендами.

У одній з легенд розповідається, що жили у цих місцях два брати-богатирі. Удень вони мирно обробляли матінку-землицю, показували, що не б’ють байдики, а в поті чола трудяться. Та уночі ці ангелоликі хлоп’яки ставали розбишаками. Ні, вони були не вампірами, не вовкулаками, а звичайнісінькими бандитами. Тож шибайголови, коли сутеніло, виходили на дорогу і починали займатися розбоєм. Майже як дехто у наші дні. А щоб приховати сліди своєї прихованої діяльності, усе награбоване брати ховали в себе на городі… подалі від людських очей. Земля тут була м’якою, тож велетні без проблем викопали собі просторе приміщення. Старенька мама цих головорізів нічого не знала-не відала про додатковий підробіток синочків. Коли ж раптом добрі люди, себто злі язики, їй про все розповіли, жінка розлютилася не на жарт і прокляла своїх дітей.

«А щоби нижче пояса у вас обох зціпило за пупа… А бодай вас за чуприну чорти вхопили і по лісах волочили! А щоб вам півень на ноги понаступав і добра ви, паскудники, ніколи не знали!» – кричала, наче скажена, стара.

Зрозуміли хлопці, що жити з нею більше не зможуть, тож пішли собі в печеру, але згодом вона затверділа, розширювати її далі розбійники вже не могли. Невідомо, скільки вони прожили і куди поділися всі скарби після їхньої смерті.

Інша легенда переконує, що на село напали татари. Бідолашні селяни, рятуючись від лиходіїв, тишком-нишком укрились у скельному монастирі та разом з монахами тримали оборону. Було важко, бо тих бісових синів зібралася  сила-силенна. Ворожий полководець аж тремтів, так хотів погамселитися, він нахабно намагався вдертись у цю обитель, але його солдати постійно відкочувалися від стін із величезними втратами. Справи у татар йшли щоразу гірше. Врешті-решт вони відступили, а село так і назвали – Щоразу гірше, Розгірче • Більше ексклюзивних новин читай у газеті ЯСНО • Купи газету в кіоску або передплати на своїй пошті • Індекси 76076, 76300 • ЯСНО – газета #1 для життя! ЗакарпатПост