В роддом нас не пустили! Дружина лягла під вишнею і почала родити. Я підстелив курточку і зловив дочку в свої руки

Молодий батько Олександр Кіркіча з Черкас розповів, як прийняв пологи у дружини під зачиненими дверима лікарні. Їх не впускали через позитивний тест на коронавірус. У дочки Олександра та Євгенії Кіркічі незвичайна історія появи на світло. Маля народилося під стінами пологового будинку – на вулиці, під деревом, на розстеленій на землі куртці свого батька. (Щоб переглянути відео доскрольте докінця), пише zvistka.in.ua

Купи свіжий номер газети ЯСНО зараз!

Персонал клініки 35 хвилин відмовлявся впускати породіллю в лікарню  – все тому, що у матері був позитивний тест на ковід. Так що пологи прямо під зачиненими дверима лікарняного корпусу довелося приймати батькові. « Країна » поговорила з молодим батьком – Олександром Кіркічей.

Про те, яке це – приймати пологи у дружини в таких екстремальних умовах і хто винен в тому, що довелося народжувати на вулиці.

– Як себе почуває молода мама і ваша дочка?

– Слава Богу, з ними все добре. Тільки ми вже втомилися від загальної уваги. На третій день, вчора, їх уже виписали. Я забрав дружину і дочку, ми зараз вдома.

– Як назвали дівчинку?

– Єва. Народилася 49 см, вагою 2930 г. Це наша перша дитина.

– Єва народилася в термін?

– Ставили ПДР на 8 листопада, народилася в ніч на 10-е, о 4:25 ранку. Я зловив її в свої руки.

– Тобто як – зловили?

– Прямо так і зловив. Я прийняв пологи у дружини. Це дорогого коштує – ось так отримати дитину в руки, почути перший подих, перший крик, тримаючи дитину на руках.

Я безмірно вдячний Всесвіту, що він надав мені таку можливість. Але, звичайно, хотілося зробити це не в таких екстремальних і небезпечних умовах.

– Розкажіть, як так вийшло, що вам довелося самим приймати пологи у дружини? Поруч не було лікаря?

– Лікарка саме під’їхала, коли дружина почала народжувати. Просто ніхто не очікував, що все станеться так швидко. Уже показалася голівка дитини, лікарка принесла простирадло, дала мені, щоб я потримав, і відлучилася на кілька секунд, взяти щось в машині – вона стояла поруч. І за ці кілька секунд дитина повністю вийшла мені на руки. Лікарка відразу прибігла, допомогла, підхопила. Але в сам момент народження дитини вийшло так, що зловив її я. Народилася донька на вулиці, над моєю курточкою, під вишнею.

– До речі, а чому саме під вишнею?

– Так вийшло. Дружина саме вийшла з машини, щоб зробити хоч кілька кроків, і коли дійшла до того місця, де росте вишня, відчула, що дитина починає виходити. Вона лягла під вишнею і все – почала народжувати.

Вона вже просто не змогла терпіти.

– Це було рішення дружини або ваше – народжувати прямо на вулиці?

– Знаєте, в момент пологів ти не особливо можеш думати і щось вирішувати. Як у дружини, так і у мене в той момент все відбувалося на підсвідомому рівні. Вона лягла, а я не знав, що робити – не був готовий до такої ситуації. Але прийшла думка в голову, що треба підстелити їй щось, щоб вона хоча б не на землі народжувала, щоб дитина не вийшла на землю. Листопад місяць все-таки, не спекотно. Так що я зняв курточку і підстелив.

– Що ви відчували в той момент, коли приймали пологи?

– Я був на межі паніки. Але розумів, що моя паніка тільки посилить паніку дружини. І ця думка дала мені можливість взяти себе в руки. Я просто як чоловік був зобов’язаний так вчинити. Моя паніка тільки б нашкодила.

– Як трималася ваша дружина?

– Дуже гідно. Вона справжня героїня. Легко і вільно народила. Я їй дуже вдячний за дочку.

– Як так вийшло, що вас не впустили до лікарні?  

– Мені важко сказати, чому нам не відкрили. Я до сих пір не знаю достовірної інформації. Я чув три версії. Перша – що до нас йшла бригада з сусіднього корпусу, з перинатального центру.

Друга версія – що лікарі спускалися з пульмонології, яка знаходиться в цьому ж корпусі на четвертому поверсі, я бачив це по написам. На третьому поверсі народжують, на четвертому – пульмонологія. Третій варіант – що бригада взагалі їхала з дому. Нібито в відділенні ніхто не чергував, так як не було породіль. І викликали тих, хто ближче живе. Але чесно – я не знаю, чому їх не було так довго.

– Скільки ви прочекали біля лікарні?

– Ми простояли 35 хвилин. Нам не відкривали. І це при тому, що ми подзвонили в лікарню ще коли тільки збиралися виїжджати з дому. Поїхали на своєму автомобілі, викликати швидку не стали.

– Чому ви поїхали народжувати саме сюди?

– Нас сюди направили – в Черкаський обласний перинатальний центр. Сказали, що у них є спеціальний корпус, обладнаний для породіль з підтвердженим коронавіруом.

– Ви з дружиною вже перехворіли ковідом або хвороба у вас в активній фазі?

– За термінами ми вже перехворіли. А за тестами – незрозуміло.

– Це як?

– 26-го жовтня у дружини була температура. На наступний день здала тест – позитивний. Повторний тест Євгенії від 3 листопада, який вона здавала для пологів, теж виявився позитивним. Але отримали ми результат аж 9-го листопада. Відповідно ми просто не встигли вже швидко його перездати. Цілий тиждень робили тест – це жесть.

За цей час вірусу вже могло і не стати.

– Це державний ПЛР-тест?

– Так.

– Всіх породіль зобов’язують здавати тест на ковід перед пологами?

– Євгенії сказали його здати, так як у неї напередодні один день була температура. У мене теж – думали, це просто застуда. І я, і дружина відчували себе нормально. Дружині порекомендували здати тест для впевненості. А я взагалі не здавав тест – мені направлення не видали. Лікар сказав, раз температури немає, горло не болить – значить, йдіть здавайте тест за свій рахунок. А взагалі, просто почекайте два тижні і не партеся.

– Це вам сімейний лікар так сказав?  

– Так. Ми зверталися до сімейного лікаря. А він сказав, що направлення на державний ПЛР-тест з такими легкими симптомами не дають. А, на секундочку, тест за свій рахунок здати – це 1000 грн. Якщо для всієї сім’ї – це вже кілька тисяч гривень. Що за справи такі? Держава виділяє бюджет для боротьби з ковідом, називається.

Загалом, ми хотіли вже за свій рахунок здати тест для дружини 10 числа вранці, але не встигли. Малятко вирішило з’явитися на світ раніше.

– Тобто у дружини діагноз «ковід» підтвердився, а ви не знаєте, чи був у вас коронавірус?

– Так, 9-го числа нам сказали, що 3-го у дружини ще був ковід. У зв’язку з тим, що ми не встигли перездати тест на негативний результат, а останній був позитивний, нам пояснили, що за процедурою ми повинні їхати саме в цей обласне відділення, в дев’ятиповерховий корпус, де на третьому поверсі обладнані спеціальні бокси для породіль з ковідом . На терміни вагітності там ніхто не дивиться – тільки на результат тесту. Оскільки нам 9-го числа тільки прийшов тест від 3-го числа, нам їхати народжувати можна було тільки туди. Ми туди і поїхали.

– Але народжувати ви спочатку планували не там?

– Ні, ми хотіли народжувати в Червоній Слободі, в районній поліклініці. Я сам родом звідти. Але так вийшло, що довелося їхати в обласну.

– Отже, ви приїхали до лікарні. Що сталося далі?

– Там є центральний вхід і з двору. Спочатку ми під’їхали на центральний вхід, я подзвонив у двері. Вийшли медсестри, і направили нас на вхід з двору. Ми – туди. Подзвонили в двері – ніхто не відкрив. Я побіг назад на центральний вхід, дружина залишилася в машині, трималася, як могла. Я попросив про допомогу цих дівчаток, медсестер. Казав: «Відкрийте, щоб ми хоча б всередину потрапили, на якусь кушетку, куди-небудь».

– Що вам відповіли?

– Сказали, вони не можуть нас впустити. Мовляв, чекайте. Ми чекали-чекали, не дочекалися. Я знову побіг дзвонити. Ще раз попросив дівчаток про допомогу – кажу, у мене дружина починає народжувати, допоможіть.

А вони – мовляв, лікар вже на під’їзді, бригада збирається, надягає костюми, скоро прийдуть. Чекайте. Ми не можемо вам допомогти.

– А що це був за лікар? Той, який вів вагітність?

– Ні, це з лікарні викликали лікаря. Я так зрозумів, вона була у відпустці, і її попросили приїхати, тому що нікого іншого не було. Я, чесно кажучи, в деталі не вникав. Народили – і слава Богу. Виходить, людина з відпустки приїхала в лікарню швидше, ніж нам відкрили двері в пологове відділення.

– Значить, ви бігаєте від дверей до дверей, просите про допомогу, у вашої дружини перейми в машині. Що далі?

– А далі дружина лягла на землю і почала народжувати. Я спілкувався з лікарем по телефону, вона вже заїжджала на територію. Я дивлюся – а там вже голівка.

Попросив лікаря прискоритися. Поклав трубку, курточку підклав під дружину. І в цей момент приїхала лікарка, відразу кинулася нам на допомогу, дала простирадло. Єва народилася. Потім лікар на емоціях вже зателефонувала лікарям, і тоді вони нарешті відкрили двері. У мене таке відчуття, що вони просто чекали, поки приїде лікар. Мабуть, не хотіли брати на себе відповідальність. Але це мої припущення.

– Бачила, що персонал клініки зробив заяву в дусі «самі винні». Нібито ви не в той корпус прийшли.

– Ну так, а дружина винна, що вона взагалі завагітніла. Це якщо з такої логіки виходити. Ми під’їхали саме туди, куди нас направили. І чомусь саме через ці двері дружину з дитиною забирали в лікарню. Коли нарешті відкрили.

– Тобто лікарі вийшли в той момент, коли дитина вже був у вас на руках?

– Так. Лікарі з’явилися в повній амуніції і з інвалідним візком. Який був взагалі недоречним. Моя дружина не могла сідати. Пуповина не перерізана, дитина на руках. Потрібні були тільки горизонтальні носилки. Причому лікарі ці були дуже повільні. Навіть лікарка, яка нам допомагала, кричала їм «швидше».

А вони не реагували, поки вже я не закричав не своїм голосом. Потім вони винесли нам носилки – поламані. Поклали дружину, дитину поруч в ногах, і повезли на третій поверх в родову. Там ще простояли хвилин десять, поки знайшли ключі від родової, а то вона була закрита. Ну а потім вже оглядали, перерізали пуповину.  

– А вас пустили у відділення разом з дружиною?

– Ні звичайно. Мені сказали – вийдіть, щоб ви нас тут не позаражали ковідом. Хоча у мене симптом цієї застуди, або ковіда – як воно там правильно зараз називається, – у вигляді температури з’явилися аж 21-22 жовтня. Скільки часу вже пройшло? Я до ліфта проводив дружину і дочку, а потім на мене наїхав персонал клініки і довелося вийти.

– Ви збираєтеся подавати скаргу на співробітників лікарні, може бути, підете в суд?

– Ні, ми нікого не звинувачуємо, не шукаємо винних. Бог їм суддя. Слава Богу, всі мої – живі і здорові.

Хочеться вже просто спокійно жити і приділяти увагу своїй родині. Ми просто розповідаємо нашу історію, щоб цю прогалину в роботі медустанов виправили і щоб більше ніхто не постраждав. Як так вийшло, що на місці нікого не було? Я б на місці керівництва лікарні просто задав собі питання про власну компетентність. Просто задумайтеся про ставлення до людей. Пощастило, що все закінчилося благополучно. Боюся навіть уявити, що могло б статися …

– Зате у вашої дочки – унікальна історія народження.

– Це точно. Таке не забувається.

– З вами говорило керівництво лікарні після цього випадку? Принесли вибачення, порозумілися з вами?

– Ні. Ніхто з керівництва лікарні не підійшов до моєї дружини і не вибачився. Вони придумують якісь відмазки і ще й звинувачують нас – мовляв, самі винні. А ми зробили так, як нам сказали. Бігати й проситися, щоб нас впустили в лікарню – ми ні як пацієнти, ні як люди не повинні. Вони зобов’язані були надати нам першу допомогу, за першої ж наше прохання. Тим більше що ми самі приїхали в пологовий будинок, ми були у них під дверима. Навіть якщо співробітники були в іншому корпусі – звідти йти 2,5 хвилини. Я засікав. Ну, нехай, 5 хвилин – з одяганням і спуском по сходах. Але не 35 хвилин! Навіть більше – тому що ми ж ще й подзвонили заздалегідь. Я вважаю, такого бути не повинно. Якщо вже зробили в лікарні відділення для породіль з ковідом – вибачте, але там повинен хтось чергувати. Щоб не з дому їхати пологи приймати. Я сподівався, що наша медицина повинна це розуміти. Сподіваюся, зрозуміють хоча б після цієї ситуації • Більше ексклюзивних новин читай у газеті ЯСНО • Купи газету в кіоску або передплати на своїй пошті • Індекси 76076, 76300 • ЯСНО – газета #1 для життя! ЗакарпатПост

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *