Закарпатський священник-садист знущався над донькою, найбільше – коли напивався

Часто занадто суворе виховання дитини викликає у неї зворотну реакцію і протести • Ціла стаття надрукована в газеті ЯСНО •

Що робити, коли сім’я  священника змушує доньку годинами на колінах молитися, одягати довжелезні до п’ят спідниці, завивати голову у хустку по неділях до церкви, завжди плести собі коси, а їй хочеться жити так, як інші дівчата, бо ж у школі над нею глузують однолітки? Вирвавшись на волю, ця людина починає протестувати усьому світу і більше ніколи не бажає повертатись додому. Свою страшну сповідь газеті «ЯСНО» розповіла Ірина. Вона жила в глухому закарпатському селі, а зараз у Чехії підробляє повією і не хоче бачити свого батька, пише  газета ЯСНО.

• Золотце, купи свіжий номер газети ЯСНО

Батько-садист знущався над донькою

Я росла не так, як інші діти. Коли мої ровесники вчили у садочку пісеньки, мене змушували зубрити довжелезні молитви. Коли мої друзі ходили на дискотеки, а я вдома просилася хоча б подивитись, що відбувається у клубі. батько бив мене, давав у руки молитовник і відправляв у куток на колінах молитись. Тоді мені було вже 12-13 років, – за сльозами на очах розповідає газеті ЯСНО дівчина.

Мені не можна було одягати до школи джинси, я мала навіть взимку ходити у довгих спідницях. Щонеділі – обов’язково до церкви…. як монашка… вся завита. Наді мною у класі знущалися майже всі. Навіть ті дівчата, з якими товаришувала маленькою, до 9 класу відвернулися. Ті часи я пригадую із найбільшим жахом. Найбільше на світі я прагнула виїхати зі свого села і почати нове життя.

Мій батько – справжній садист. Особливо він жорстокий після того, як вип’є… а пригощають його часто – на весіллях, на хрестинах, на поминках за померлими. Тоді він пускає в хід кулаки і гамселить мою матір. Йому не подобається все – як вона застелила ліжко, що приготувала їсти, як випрала одяг, як його випрасувала. Одним словом, знайде зачіпку щоразу.

Нас із братом він теж постійно бив. Андрій старший за мене на два роки. Він пішов учити сь у духовну семінарію, бо так хотів батько. Він мріяв бути архітектором, чудово малює. Та де там. Батько вирішив, що син мусить піти його стопами – і все. Відмовок жодних.

Одного разу, коли я просилася до подруги в гості, він так мене побив, що поламав два ребра. Іншим разом, коли я затрималась у школі, бо чергувала, під оком набив такого синця, що я за два тижні соромилася з дому виходити. Він наказав усім казати, що я впала з драбини і вдарилася. Якось я забула принести йому до церкви з дому живих квітів, так він мене так товк, що мене зі струсом мозку до лікарні забрали. Усім казав, що я впала з велосипеда, хоча велосипеда у мене ніколи не було. Я понад усе мріяла втекти з дому, але мені було нікуди йти і я боялася, що коли мене знайдуть, батько доб’є до смерті. Мати за мене не дуже захищалась,  бо й сама боялася, лише радила підкорятися батьку, бо він, мовляв «Божа людина», усе знає і все робить правильно. Він так затуркав її, що вона без його дозволу навіть із хати не виходить. При цьому на людях ми ніби показова родина і в нас неначебто все ідеально • Ціла стаття надрукована в газеті ЯСНО • Більше ексклюзивних новин читай у газеті ЯСНО • Купи газету в кіоску або передплати на своїй пошті • Індекси 76076, 76300 • ЯСНО – газета #1 для життя! ЗакарпатПост