Закарпатську красуню угорський багатій прийняв за хлопця і хотів убити
Зимова подорож Закарпаттям
Ця зима для українців буде карантинною. Подорожувати багато хто не зможе. Дивовижні карпатські краєвиди вдасться побачити далеко не всім, хоча о цій порі в горах дуже гарно. Але ж так хочеться казки і трохи див! І не лише дітям, але й дорослим. Тому газета ЯСНО вирішила влаштувати для читачів зимову новорічну подорож Закарпаттям. А до того ще й зібрати цікаві легенди з найбільш мальовничих місць. Місцеві їх знають багато, тож ми з вами щедро ділимось побаченим та почутим.
Перша локація, куди ми вирушили – Невицький замок. Про нього зараз багато хто говорить, адже там проходить реконструкція, відновлення веж та місцями навіть стін. І приховує в собі ця загадкова фортеця дуже багато невідомого. Легенду про Поган-діву знає майже кожен, та мало кому відомо, про Омодея, який володів замком до 1311 року. Цей дворянин був дуже багатим і жив переважно у іншій фортеці, що знаходилась на території Словаччини. Але Невицький замок дуже любив, бо саме біля нього у його серці спалахнуло кохання.
Чи правда це, чи вигадка – нині ніхто не знає, але місцеві кажуть, що їм переповідали діди, що Омодей любив полювати біля Ужгорода. Найчастіше це він робив взимку. І під час одного з полювань він собі вполював не ведмедя чи вовка, не кабана чи зайця, а неземної вроди слов’янську дівчину.
Марічка була з багатої родини, та майно її батьків було нічим порівняно зі статками Омодея. У її батьків були три доньки, вона ж була наймолодшою. Чомусь мати не любила її, більше часу проводила зі старшими, бо Марічка мала характер, як у хлопця. Її батько справді хотів сина, і донька росла, наче справжній хлопчисько – стріляла з лука, бавилась у війну з хлопцями, билася і могла навіть вкусити будь-кого, хто її розізлив. Того зимового морозного дня дівчисько і собі полювало. Робила вона це абсолютно одна і таємно від батьків. Омодей спочатку подумав, що то юнак, бо одягнена вона була не в жіночі нарядні сукні, а в лицарський одяг. Дівчина сама прийшла до нього і почала сварку, мовляв, чому він приперся на її територію. А все відбувалося біля Невицького замку, яким володів угорський магнат. Омодей хотів вдарити Марічку, наказав слугам схопити її, та вона так вправно з ними боролась, що жоден не зміг її побороти. Тоді угорець сам шпагою зірвав шолом із голови дівчини – і довжелезне до п’ят волосся прикрило її плечі. Чоловік не повірив своїм очам. Перед ним стояв не непокірливий хлопчисько, з яким він хотів розправитись, а дівчина, кращої за яку він ніколи в житті не бачив. Утім вона була гордою і неприступною і поводилася з ним дуже холодно. Серце Омодея шалено билося, руки німіли і він не міг виговорити ні слова… а коли оговтався, нікого перед ним уже не було. Кілька місяців шукав красуню магнат, а коли нарешті знайшов, попросив у батьків її руки. Дівча довго впиралося, лише через два роки крига в її душі розтанула – і вона погодилась вийти за Омодея. Весілля святкували у Невицькому замку. Тоді так само була зима і люди з усіх усюд збігалися, щоб поглянути на дивовижної вроди наречену та щасливого пана.