Ця зима для українців буде карантинною. Подорожувати багато хто не зможе. Дивовижні карпатські краєвиди вдасться побачити далеко не всім, хоча о цій порі в горах дуже гарно. Але ж так хочеться казки і трохи див! І не лише дітям, але й дорослим. Тому газета ЯСНО вирішила влаштувати для читачів зимову новорічну подорож Закарпаттям. А до того ще й зібрати цікаві легенди з найбільш мальовничих місць. Місцеві їх знають багато, тож ми з вами щедро ділимось побаченим та почутим.
Хуст… Тут ми піднімаємось на Замкову гору до руїн фортеці. Із висоти бачимо просто казкову панораму. Місто – як на долоні. Але прийшли ми в пошуках легенд, тож розпитуємо людей. І нам таланить.
Про воєводу Хуста, каже місцевий чоловік Василь, всі усе знають, але воєвода Арпад залишається маловідомим. А жив він, згідно з оповідкою, також у Хусті… тільки пізніше.
Якось у Арпада захворіла донька. Кращі лікарі не давали втішних прогнозів. Дівча ставало слабшим із кожним днем, сили покидали юне прекрасне тіло. Зажурився батько, адже дівчинка була в нього єдиною дитиною, а дружина померла при пологах. Та якось прийшла до нього жінка, яка сказала, що знає, як зцілити маленьку Ірму. Не повірив їй чоловік, але вирішив, що втрачати нічого. А молодиця та була з Сокирниці і дуже добре зналася на всякому зіллі. Наварила вона дитині всяких трав, напоїла і вивела на прогулянку. Поблукали вони біля замку, а потім жінка сказала, що дівчинка має скупатись у крижаному Хустеці – тільки так одужає. Відбувалося все перед Різдвом, а зими в ті часи були суворими. Як не хотілося Ірмі лізти у воду, та послухала вона незнайомку… І трапилось диво. Вона справді відчула неймовірний приплив сил і вже на вершину гори з її підніжжя не йшла, а бігла. Щасливий батько щедро винагородив молодицю. З того часу щозими хоча б кілька разів і сам, і його донька купалися у замерзлій річці. І здоров’я в них було дуже міцним, та й прожили вони дуже довго.