Проєкт “Закарпаття з висоти” показав вражаюче відео закарпатського села, де колись жили опришки. ВІДЕО

Проєкт “Закарпаття з висоти” показав вражаюче відео закарпатського села Нижнє Селище, що на Хустщині.

Нижньому Селищу доля відвела золоту середину. Воно простягається вздовж річки Хустець, яку в селі називають просто потоком, у мальовничій місцевості передгір’я Карпат, за 16 кілометрів на північний схід від районного центру – м. Хуст. З усіх боків село обрамлюють невисокі гори: на півночі Сочать і Тургалина, що межують з селами Липча і Горінчево, на сході – Скридей і Валеболи на межі Копашнова і Золотарьова, на півдні – Дуброва і Бовти, що межують з Даниловим, на заході – Посіч і Плосква, що сягають сусіднього Нанкова.

   Як інші села, воно не має загадкового або незрозумілого, чи невідомо звідки взятого найменування. А якщо до нього додати ще географічне – Нижнє, то воно звучить прекрасно і поетично: Нижнє Селище! Про його назву існу­ють різні легенди і оповіді, які передаються з покоління в покоління та збереглися у свідомості людей і до нашого часу.

   Одна з них говорить, що на тому місці, де тепер Селище, першими поселилися вівчарі. Одним молоком і сиром не могли жити – мусили купувати хліб у Хусті. Серед них був один старий чоловік, який змолоду опришкував, але інші за це не знали. Одного разу той старий вівчар-опришок пішов у Хуст по хліб і його впізнав один корчмар. Старого впіймали і почали мучити, щоб сказав звідки він і чи багато в нього цімборів, бо боялися, що нападуть на Хустський замок. Він каже:

  • Нас більше, як людей у замку. Нас ціле селище.

   Опришок хотів сказати, що їх село дуже велике – селище. Але пани уже чули про те велике село і записали його у свої книги під назвою Селище. То коли почули від опришка такі слова, зібрали війсь­ко і пішли палити Селище. А його взяли з собою, аби в селі повісити. Прийшли вояки у селище, підпалили його з усіх боків. Вівчарі хапають, хто що може – бочки, гуні, трембіти. А опришок уже з-під шибениці вигукує:

   – Вважайте на нижнє село!

   Люди не розуміли, що він каже. Та потім, коли повернулися на згарище, старі почали казати:

   – Неспроста дідо гойкав у передсмертний час, аби вважали на нижнє село. Хотів щось нам добре порадити, та не смів при вояках.

   Дорадилися спершу покопатися на його згарищах. І відкопали пивницю. А у тій пивниці, що була під хижою старого опришка, знайшли бочку золота. За ті гроші найняли майстрів і збудували нове село. А тому, що воно збудовано на гроші “нижнього селища”, його так і назвали – Нижнє Селище.

   Є й інші оповіді про назву села. Найбільш вірогідною може бути та, що розповідає про вівчаря, який вирушив у мандри з Верхнього Селища, яке уже існувало у верхів’ї річки Іза у самому кінці Мараморощини (тепер Румунія). Опинившись на незайманих луках поблизу м. Хуст, він побудував колибу, а згодом і хату, і назвав цю місцевість Нижнім Селищем.

   За даними угорських істориків с. Н.Селище було засноване на початку XV ст., хоча перша точна згадка про нього зафіксована пізніше – в 1455 році.

ЗакарпатПост