Колись я кинув родину заради коханки. Тепер я старий і хворий і донька не хоче за мною доглядати

Що робити батькові, коли донька не може вибачити йому зради, яку він заподіяв матері. Він же тепер потребує догляду і опіки та хоче налагодити стосунки. Але всі спроби марні. До редакції газети ЯСНО надійшов лист від закарпатця Івана Філіпа. Чоловік просить поради, бо не знає, як заслужити прощення дочки.

• Серденько, купи свіжий номер газети ЯСНО •

Мені 67 років. Я маю інвалідність і ледве пересуваюся по будинку. Мені потрібна допомога, бо самому майже нереально піти навіть у магазин на продукти. Часто їжу приносять мені сусіди, або друзі. Та мені ще хочеться і простого людського спілкування з найближчими людьми.

Я розумію, що сам завинив перед Наташею. Тоді мені було 30 років. Молодий. Гарний…. Жінки за мною бігали і я цим користувався. Дружині я зраджував постійно, не буду гріха таїти. Вперше пішов наліво з кумою через місяць після весілля. Юля про все знала, та мовчала, хотіла зберегти родину, бо любила мене. Потім у нас народилася Наталя. Жінка була зайнята дочкою і я пустився у всі тяжкі. Вона навіть не помічала, або просто не хотіла помічати того, що я постійно їй брехав, приходив не раз додому напідпитку після гулянок. Було й таке, що руку на неї знімав. І не раз.

Вона була дуже хорошою жінкою….. але я її втратив. Може вона б терпіла це все життя, але одного разу я сам заявив, що йду з родини. Тоді мені здавалося, що я закохався. Віці  було тільки 20. Вона була неймовірно гарною. Квартира була дружини, тож я пішов із однією сумкою з речами.

Прожив я з коханкою недовго. Вона сама мене кинула, бо знайшла молодшого. Та до родини не повернувся. Крутив усе нові й нові романи. За життя в мене було більше 50 жінок. Донька тоді мене дійсно не цікавила.

Років 5 тому я захворів. Усі молодиці з мого життя зникли за одну мить. Стало болісно і сумно…. Я зрозумів, що змарнував життя на пустощі, залишився ні з чим. Житло в мене, щоправда було, від батьків залишилася хата.

Хворіючи, я багато часу проводив у роздумах і зрозумів, що наробив багато помилок. Мені дуже захотілося побачитись із дочкою. Я знайшов її і наша розмова була дуже неприємною.

Вона розповіла, що після розлучення мати злягла… а невдовзі померла. Її виховували чужі люди, що оформили опікунство, аби не забрали до інтернату. Це були наші сусіди – багатодітна родина… дуже порядні люди.

Не знаю, чому ніхто не повідомив мене. З’ясувалося, що мене позбавили батьківських прав. Я справді не сплатив на доньку й копійки аліментів і розумію, що це заслужено. Однак хоча б поставити перед фактом могли.

Моїй Наташі зараз 36 років. У неї два сини і чудова сім’я. Тільки мене в цій родині немає.

Не хоче вона вибачити мені вчинків молодості. Звинувачує у всіх бідах. Каже, що матір втратила через мене, бідувала у молодості також завдяки мені. Частка правди у її словах є… але я не відчуваю себе винним, бо я нічого не знав.

У доньки свій косметичний салон, вона дуже гарно заробляє, одягається у дорогі речі. А в мене немає коштів навіть на ліки. Не знаю, чи просити від неї грошей, чи дасть… чи не принижуватись?

Як гадаєте? Порадьте, що мені робити • Більше цікавих життєвих історій читай у свіжому номері газети ЯСНО Купи газету в кіоску або передплати на своїй пошті • Індекси 76076, 76300 • ЯСНО – газета №1 для життя! ЗакарпатПост