Ось що з цього приводу написала Оксана Островерх
Історія самотнього ВЕЛИКОГО мусорного (сміттєвого!) кулька
Яка надворі краса, який чудовий
Сумно, чесно кажучи, мені жилося – я ніколи не бачився зі своїми меншими братиками й сестричками – малими кульками. Господиня ніколи їх не купляє. Ще мені дуже жаль, що я так і не відчув смаку й запаху кави, лушпиння та інших еко-відходів – вона їх носить на город. Жадіна!Але тішуся, що я такий великий і дорогий. Хоча, якщо порахувати, десять моїх братиків-сестричок коштують набагато більше, ніж я один. Ще трошки грію свій чорний бік на вулиці – хтозна, скільки буду грітися деінде….