Чому українська князівна змінила царський палац у Франції на дупло в дереві

Наші пращури деревам приділяли неймовірне велике значення. Давні українці жили у повній гармонії з природою і дерева в них вважалися священними. І не дивно, адже вони оточують людину від народження до самої смерті. Саме дерево символізувало світ, у якому є свої таємниці, досвід, розрахунок, циклічність, за якими можна вимірювати літа людського життя, і прикладом цьому можуть бути річні кільця, пише газета ЯСНО.

• Серденько, купи свіжий номер газети ЯСНО •

Про те, що люди жили у дуплах дерев існує багато казок та легенд, але ми керуватимемося лише історичними даними і тими, що мають відношення до наших земляків.

Скажімо, чи відомо вам цікавий факт із життя біографії онуки Ярослава Мудрого Едгіни? Нині вона вважається відомою німецькою святою і їй моляться сотні тисяч людей у всьому світі. Норовлива дівка зі слов’янським корінням показала свою бунтарську вдачу і в юності втекла від батьків із царського палацу у Франції, аби змінити розкішне життя на напівголодне існування далеко від рідної домівки. Хатиною їй послужило дупло старезної липи.

Про дочку Ярослава Анну та її чоловіка – короля Франції Генріха І відомо багато. Але українці мало знають про їхню спільну дитину – Едгіну, або Емму.

Цар-дівицю хотіли силою видати заміж за нелюба, але в неї зовсім не було бажання ділити ліжко з якимось дідуганом, нехай і багатющим та бридким для серця.

«А щоб його злидні обсіли! – кричала вона батькам. – Щоб по ньому рачки лазили, а не я з ним своє м’яке ложе ділила! Хоч лусніть, не буду з ним жити!»

Та ні король. ні королева чути доньку не хотіли:

«Треба! – твердили вони. – Так буде краще для корони!»

«Не буду я вам ведмежу послугу робити! – наполягала на своєму Едіна. – Вибийте це собі з голови! Хай дідугань дірку з бублика оближе, а мої солодкі губи не лизатиме ніколи!»

Сказала вона і зробила те, що від дівки ніхто не чекав. Коли батьки і сторожа позасинали, вона тихенько вибралася з палацу і накивала п’ятами. Пішла світ за очі… дідову далеку Русь шукати. Думала, поживе в Києві, де її ніхто не чіпатиме, адже вона мала на це повне право.

Та де той Київ непокірлива царівна й гадки не мала. Ні компасів, ні гугл-карт тоді ще й близько не було. Та сміливця не боялася ні від того, що заблукає, ні що на неї нападуть розбійники. Просто йшла туди, куди дорога вела і харчувалася тим, що мати-землиця давала – корінцями, овочами, фруктами, ягодами. Не заморочувалася над приготуванням, усе поїдала сирим і була здоровішою за сотню богатирів, разом узятих.

І хтозна скільки б вона так ішла і куди б дійшла, якби якось не приснився їй дивнуватий сон. Там вона отримала вказівку від самого янгола Божого, який сказав зупинитись там, де проспіває півень і одночасно задзвонить дзвін. Так сталося у баварському містечку Пух. Дівка навіть очам та вухам не повірила. Тож там вона й залишилася. Знайшла на узліссі стару липу із величезним дуплом і вирішила, що вона стане для неї будиночком. Провела в такому скромному помешканні Едгіна цілих 30 років. При цьому постійно молилася і мала напрочуд гарний вигляд. Роки не змінювали її зовсім. Постійно контактуючи з природою, царівна почала розуміти її, люди про неї казали, що вона прозорлива, бо вміла зцілювати усякі болячки, лікувала і людей, і тварин, вміла передрікати майбутнє, допомагала знайти вкрадене чи загублене. Цікаво, що до кінця днів вона так нікому й не зізналась, що є королівською донькою. Після смерті католицька церква канонізувала Едгіну, нині її вшановують як святу і досі просять про допомогу при втраті речей або крадіжці • Цілу статтю читай у свіжому номері газети ЯСНО • Купи газету в кіоску або передплати на своїй пошті • Індекс 76076 • ЯСНО – газета №1 для життя! ЗакарпатПост