Хто малює «розділові лінії»: Москва провокує Будапешт до загострення відносин з Україною
За повідомленнями угорських ЗМІ, угорські праві радикальні організації також фінансуються Росією.
Заступивши наприкінці травня до головування у Комітеті міністрів Ради Європи, Угорщина оголосила про основні пріоритети в роботі, серед яких зокрема – і сприяння захисту національних меншин. Москва відразу ж підхопила та виокремила саме цей аспект майбутнього піврічного угорського головування, хоча він, безумовно, не єдиний. До основних напрямків роботи також віднесено питання міжрелігійних відносин, права дітей, інклюзії ромів, технологічні та екологічні проблеми, пише Укрінформ.
Але, коментуючи подію, представниця МЗС РФ М.Захарова основний зміст вклала саме в цей пріоритет, відразу ж наголосивши на тому, що Будапешту належить координувати роботу Страсбурзької Організації «в непростий час, коли вона все частіше стає заручником антиросійської політики». На думку Москви, сформована сьогодні в Раді Європи обстановка не сприяє зміцненню єдності між державами-членами. Тому вона – за «Європу без розділових ліній», під якими речниця очевидно мала на увазі міжнародну ізоляцію та посилення санкційних обмежень для Росії.
Окрім того, Кремль закликає «перестати дивитися крізь пальці на системну дискримінацію російського і російськомовного населення й утиск засобів масової інформації в Україні та в державах Балтії». Очевидно, що своїми закликами та діями Москва сама не лише малює ці «розділові лінії», а й фактично провокує Угорщину до загострення відносин з Україною. Тому аналітики схиляються до думки, що найближчим часом варто очікувати на посилення антиукраїнської риторики та розкручування дискредитаційної кампанії з провокуванням Будапешта до різких заяв та звинувачень.
Угорщина для Росії впродовж останніх років стала чимось на зразок рятівного кола та лакмусового папірця водночас. Фактично їй дісталася роль російського лобіста в Євросоюзі. Головний же «секрет» російсько-угорської дружби полягає в тому, що саме Росія забезпечує понад 60 відсотків потреби Угорщини в нафті та половину – у природному газі. Про це відкрито говорив Путін, часті візити якого до Угорщини, а також російські інвестиції в енергетичну сферу країни, однакові позиції Будапешта і Москви з приводу українського закону про освіту, блокування зустрічей по лінії Україна-НАТО, які є вигідними Росії, – все більше «скріпляли» цю дружбу. Тому будь-які найменші приводи для конфліктів, зокрема і між Будапештом та Києвом, у першу чергу вигідні Москві, бо ідеально лягають у канву російської пропагандистської кампанії, яка спрямована на дезінформування та дискредитацію дій України і водночас ніби виправдовує та легітимізує російську агресію в Криму та на сході України. Інтереси ж Росії на угорському напрямку очевидні, адже вона як ніхто інший зацікавлена в нагнітанні питання національних меншин в Україні, бо таким чином може демонструвати вигідний для себе наратив про Україну, як про країну, де утискаються права національних меншин і, на думку Москви, не лише російськомовних.
Насправді ж, підстав говорити про будь-які утиски угорських меншин через мову чи приналежність до нації – в Україні немає. Навпаки, експерти вбачають протилежну тенденцію, коли на Закарпатті відбувається фактична асиміляція українського населення з угорцями. У роздмухуванні ж кампанії проти «тотальної українізації», яку свого часу підхопила й Угорщина через освітній закон, російський слід був очевидним – особливо, враховуючи те, що Угорщина приділяє особливу увагу захисту прав угорців, які проживають за кордоном, зокрема й в Україні. За статистичними даними, етнічних угорців в Україні мешкає близько 150 тисяч, найбільше – на території Закарпаття. Ще у жовтні 2016 року ЗМІ оприлюднили документ, нібито отриманий хакерами з поштової скриньки помічника російського президента Владислава Суркова, де йшлося про конкретні пункти плану дестабілізації ситуації на Закарпатті та просування ідеї федералізації України. І хоч ситуацію довкола цього гострого питання вдалося нормалізувати, та намагання Росії залучити цей напрямок дестабілізації та гібридної агресії – очевидні й до цього часу. Й останній коментар Москви це лише підтверджує.
Постійне підтримування напруги в українсько-угорських відносинах довкола питання національних меншин дозволяє російським пропагандистам та проросійським лобістам поширювати чутки про неіснуючі утиски національних меншин, зростання ксенофобських настроїв в Україні. Ні для кого не секрет, що Кремль зацікавлений і в розколі в НАТО й ЄС. Тут пріоритети Москви полягають, з одного боку, в припиненні чи скороченні підтримки України в безпековій сфері, а з іншого – у згортанні санкційної політики ЄС щодо Росії. І підтримка Будапешта для Москви у цих напрямках буде, звичайно ж, дуже доречною.
А для того, щоб мати таку підтримку, Москва і сама рада «підтримати», наприклад, спонсоруючи та опікаючись різноманітними популістськими рухами Європи, створюючи в ЄС мережу союзників, які симпатизують Росії. За повідомленнями угорських ЗМІ, угорські праві радикальні організації також фінансуються Росією. Зокрема, російське розвідувальне співтовариство активно працює з такими організаціями як «Нова угорська гвардія», «Рух угорської самооборони», «Вовки». Вишколи за участі російських інструкторів, вербування членів цих організацій для участі у війні на сході України, створення інформаційних приводів для активізації етнічних конфліктів на Закарпатті та активне протистояння по відношенню до НАТО і ЄС – все це в арсеналі російських засобів «співпраці» на теренах Угорщини. Політика ж Кремля в регіоні й у світі загалом спрямована саме на те, щоб зруйнувати сучасну систему безпеки, а заодно – і державні кордони та створити якомога більше зон нестабільності довкола, щоб на фоні слабких сусідів стати сильним спадкоємцем російської імперії. Однак, шансів досягнути такої бажаної мети у Путіна щороку стає менше, а ось проблем – усе більше.
Тарас Попович
