Не можу пробачити матері те, що росла не з нею, а в інтернаті

Що робити жінці, коли все її дитинство пролетіло у стінах спеціального закладу, а мати при цьому жила у своє задоволення. Але на старості років вона просить від доньки про допомогу. Та ж – не може вибачити.

До газети ЯСНО звернулася закарпатка Ірина. Жінка просить поради від читачів.

Мені 41 рік. Моїй матері – 64. Вона народила трьох дітей, але її старший син загинув через місяць після народження під час пожежі. Тоді вона напилася зі своїм першим чоловіком і курили у ліжку. У результаті – будинок майже вщент згорів, брат загинув, а їм не було нічого. Після пожежі мати його кинула і переїхала жити до іншого села, де знайшла нове кохання. Там народилася я. Моїм батьком був тракторист Юрій. На жаль, він теж через алкоголь загинув – потрапив у аварію.  Хата батька залишилася матері і вона почала одна жити так, як хотіла. У неї постійно були нові співмешканці, у хаті завжди був запах горілки та бракувало їжі. Я дужу голодувала. Одяг мені давали сусіди, вони ж е раз підгодовували, а коли набридло – викликали спецслужби. Із родини мене не вилучили, але мати віддала мене до інтернату, аби не заважала жити Вдома я була лише на канікулах.  

Тим часом мати від когось зі своїх друзів по чарці народила сестру. За нею майже зовсім не доглядала, взагалі дитина її мало цікавила. Якось Марія захворіла і мало не померла. Врятував – один з материних гостей. Він викликав швидку і Машу забрали до лікарні. Додому вона більше не повернулась – її відправили до дитбудинку, а матір позбавили батьківських прав.

Марія виросла хорошою людною. Я знайшла її, коли мені було 20 років. Як з’ясувалося, її усиновили і відшукати сестру було дуже непросто. Її виховували уже хороші люди, яких вона досі вважає справжніми батьками. Зустріч із рідною матір’ю, на якій я наполягала, пройшла холодно і без емоцій. Маша до неї нічого не відчуває, а мати взагалі є настільки черствою, щ на любов навіть до рідної дитини, перед якою дуже завинила, не здатна. Більше вони не бачились. Марія живе в іншій області. Має хорошу родину і ми часто спілкуємося через Інтернет. Кілька разів я була у неї в гостях, а вона в мене.

Я живу з матір’ю у одному селі. У мене своя сім’я, маю сина та двох онуків. Чоловік у мене дуже хороший і ми з ним разом уже два десятиліття.

Матір за змарноване дитинство, за смерть брата та за те, що мало не згубила сестру, я вибачити не можу. Жодного разу я не почула від неї доброго слова. Вона ніколи в житті мене не обняла, не поцілувала… Із нею поруч навіть зараз тільки чоловіки. Співмешканець змінюється співмешканцем і так рік за роком. Хтось помирає, хтось іде від неї сам. А вона знаходить усе нових і нових чоловіків.

Моє життя матір ніколи не цікавило. Вона навіть на моє весілля не прийшла, бо напилася. Це для мене було великою трагедією, я мало крізь землю не провалилася від сорому перед батьками чоловіка.

Коли народилась дитина, вона ніколи не запропонувала допомогу, навіть не йшла подивитись на малюка. Бачила його хіба що випадково а вулиці. Зараз у мене вже онуки, та я завжди допомагаю невістці, бо знає, як то  важко з малими дітьми поратися молодій недосвідченій жінці. Та навіть  правнуки матір мою не цікавлять. Вона на своїй хвилі і продовжує брати від життя усе, що може. На жаль, бере не найкраще, а найгірше. І це позначилося на її здоров’ї. Останнім часом мати почала дуже хворіти. Грошей на ліки у неї, звісно ж, немає, бо все пропиває з чоловіками. Тож вона постійно приходить до мене, як до банкомату. Безперечно, мені її шкода і гроші я даю. Але останнім часом почала підорювати, що зовсім не ліки вона собі йде а них купувати, а алкоголь. Я не знаю, що мені робити і як поступати. Із одного боку і шкода матір, та з іншого, вона дж мене ніколи не шкодувала і навіть сумніваюся, що хоч трохи любила. Порадьте, будь ласка, що мені робити • Більше унікальних життєвих історій – у свіжому номері газети ЯСНО • Купи газету в кіоску або передплати на своїй пошті • Індекс 76076 • ЯСНО – газета №1 для життя! ЗакарпатПост