У 16 років я дізналася, що маю сестру-близнючку, яка жила з тіткою в сусідньому селі

Що робити дівчині, коли вона раптом дізнається, що всі роки від неї приховували правду. Раптом з’ясувалося, що в неї є сестра. При цьому таємницю дізналася вона не від рідних, а абсолютно випадково. До газети ЯСНО зі своєю сповіддю звернулася закарпатка Дарина. Дівчина просить поради від читачів, бо не може пробачити матір за страшну брехню.

• Серденько, купи свіжий номер газети ЯСНО •

Я росла в Інтернаті. Мати не була позбавлена батьківських прав, але вона – алкоголічка і через бідність здала мене до інтернату. Це – не дитбудинок, але мало чим від нього відрізняється Вдома я була лише в літку… і то бідувала і голодувала. Мені не купували ні речі до школи, ні одяг… усе давали добрі люди. Без них я б не вижила. Не раз сусіда приносила їжу, бо знала, що вдома крім горілки та сухого хліба немає нічого. Свого батька я не знаю, його не знає навіть мати. У неї стільки було чоловіків, що вже й із рахунку збилася. Одні з нею трохи жили, інші – приходили попиячити.

Понад усе я мріяла вирватися з цього пекла. Після інтернату поїхала вчитися в коледж до Ужгорода. Вирішила здобути професію і більше ніколи не повертатися в рідне село до матері. Вчилася я добре,  навіть підробляти встигала, аби оплачувати собі проживання та харчування. Та якось із дівчатами ми сфотографувалися і одна з них виставила фото в Інтернеті. Позначила всіх, хто там був… але замість мене  на фото випадково позначилася інша дівчина. Коли я це побачила, зайшла на її профіль, щоб дізнатися більше, хто то… І коли побачила – оніміла. Там було моє фото. Але дивно, бо одяг на ній був не мій – гарний, модний, яскравий. Я вирішила їй написати. У неї реакція була така ж, як  в мене – шок. Ми були схожими, як дві краплі води. Вона дала мені свій номер і я їй зателефонувала. Говорили ми довго, розпитуючи одна одну про життя.

Як з’ясувалося потім, правди не знали ми обидві. Вона назвала село, у якому жила з батьками і вона виявилося зовсім поруч біля того, де жила я.  Ми обидві почали підозрювати, що щось тут не те. Вона розпитала рідних, у чому справа, та їй сказала, що то просто збіг, що у кожної людини на світі є двійник. Я знала точно, що в матері рідна, бо вона б ніколи не взяла на виховання чужу дитину, їй же і я була непотрібною, тому підозрювала, що Аліна усиновлена.

Я запропонувала їй разом поїхати до моєї матері і спитати її про все прямо. Так ми і зробили. Побачивши нас разом, вона мало не знепритомніла, а потім почала плакати.

Врешті-решт, опанувавши себе, вона розповіла, що народила двійню і одну з дівчат забрала її рідна сестра, яка не могла мати дітей. Після цього жінка навіть переїхала в інше село з чоловіком та дитиною, аби приховати правду. 

Про доньку, за словами матері, вона іноді згадувала, але дала сестрі слово ніколи не навідуватись до неї, не цікавитись її життям і не вмішуватися ні у що. Мати народила нас у 17 років. Тож із одного боку я її розумію і не засуджую, але з іншого, як вона могла всі ці роки приховувати існування власної дитини, як жодного разу не захотіла бодай глянути на неї.

 Після страшної сповіді у Аліни була дуже емоційно важка реакція. Матері вона не вибачила того, що зреклась від неї, хоча з тіткою вона жила набагато краще, ніж я з мамою. Вона не відчувала себе чужою з чужими людьми, а я була як не своя – з рідною матір’ю.

Після візиту до нас одому ми разом навідалися і до тітки. Вона намагалася нас переконати, що ми випадково схожі, та коли ми сказали, що знаємо правду, розплакалась.  Лише тоді вона у всьому зізналася і попросила вибачення від нас обох – від Аліни, що брехала їй усі роки, а від мене, що не забрала нас обох від непутньої сестри.

Зараз нам по 18. Ми обоє вчимося в Ужгороді і на вихідні їдемо до тітки.  Вона дійсно хороша жінка і повна протилежність моїй матері, яку я не хочу більше бачити. Кілька разів мати телефонувала мені, але я не відповіла їй, бо не можу пробачити. Мені боляче не за те, що я е мала дитинства, а за те, що не знала про сестру.

Порадьте, будь ласка, що мені робити.  Чи заслуговує моя мати на прощення? • Більше унікальних життєвих історій читай у газеті ЯСНО • Купи газету в кіоску або передплати на своїй пошті • Індекс 76076 • ЯСНО – газета №1 для життя! ЗакарпатПост