Водій автобусу виявився моїм батьком, якого я шукала 26 років
Часом після розлучення матері не дозволяють дітям спілкуватись із батьками. Всіляко ізолюють їх від них і навіть змінюють місце проживання. Дивна історія трапилась із за карпаткою Тетяною Теслевич. Жінка багато років намагалася безрезультатно відшукати батька і зустрілася з ним зовсім випадково. Своєю дивовижною розповіддю про це вона поділилася із газетою ЯСНО.
Коли мама розлучилася з батьком, мені було лише 7. Я добре пам’ятаю його. Він любив мене, розповідав вечорами казки, ми багато гуляли і бігали по квартирі. Мама пішла від нього, бо покохала іншого. Мені казала, що батько не путній. Не вміє заробляти, а вона не збирається все життя проводити у злиднях. Вітчим був багатим… але страшенно скупим. Батько дійсно заробляв копійки. Але завжди мені щось купував, а новий чоловік матері навіть від власного сина, який народися у них у шлюбі шкодував цукерку. Не думаю, що мати була з ним дуже щасливою, але не казала мені нічого, бо я страшенно й так сумувала за рідним батьком.
Із другим чоловіком вона переїхала жити з Тячева до Ужгорода і з батьком ми більше не бачилися. Він нічого не знав про мене, а я – про нього. Мати не давала ніяких контактів навіть тоді, коли я стала дорослою. Якось у 22 роки уже разом зі своїм чоловіком я поїхала на Тячівщину до родичів, питала, де можу знайти Василя, казала, що я його донька. Але він у батьків був один, його рідні повмирали, а сусіди знали лише, що він вдруге одружився і переїхав жити у Чернівецьку область.
От і шукай вітру в полі. Я пробувала знайти його через Інтернет, через маминих подруг, але жодних контактів виявити так і не вдалося. П’ять років тому мати померла, із вітчимом та братом у мене напружені стосунки, тож мені ще більше захотілося побачитися з батьком. Я сама мама, бачу, як моя донька любить мого чоловіка і коли вони бавились, щоразу пригадувала, як малою мені було добре з батьком. Він мені не раз снився, але це не були якісь віщі сни… а просто грала уява.
Я вже майже зневірилась і припинила пошуки. Та якось одного разу ми з подругою поїхали в Чернівці. У неї там жив брат і вона покликала мене з собою. Їхали ми не автомобілем, а на автобусі, так само поверталися додому. У Чернівцях я ходила вулицями зі старою фотокарткою батька і розпитувала перехожих, чи не знають чоловіка на фото. На жаль, ніхто його не знав. Так розчарована і зневірена я поверталася додому. У автобусі сіла на переднє сидіння і багато розмовляла з водієм. Чомусь він одразу видався мені добрим і привітним. Казав, що дуже любить свою роботу, що дорога для нього – життя і що не знайшов щастя у родині, тож радий, що хоч займається улюбленою справою.
Я поцікавилася, чи він із Чернівців. Чоловік відповів ствердно. Тоді я показала йому батькову фотокартку і спитала, чи випадково йому щось не відомо про людину, зображену на світлині. Водій загальмував. Ми припаркувалися на узбіччі. Тоді він серйозним голосом поцікавився, звідки у мене це фото. Я зізналася, що то мій батько і я вже 26 років його намагаюся відшукати. У чоловіка з очей потекли сльози. Він кинувся мене обіймати.
«Доню!, – сказав він, – Я й сам тебе все життя шукав. Саме через це і взяв собі рейс на Закарпаття. Думав, що може хоч випадково зведе нас доля. Так і сталося!»
Батько дуже змінився. Він посивів, його врода змарніла, але не зів’яла. Я його не впізнала. Але почувши його слова, також розплакалась. Із нами ридали усі пасажири. Я попросила у них вибачення за тимчасову зупинку і зізналася, що знайшла батька. Ми були неймовірно щасливими.
Після рейсу батько прийшов до нас у гості. Виявилося, що матір він дуже любив і довго побивався за нами. Потім поїхав на заробітки на Одещину і там познайомився з жінкою із Чернівців, яка сильно перейнялася його болем. Вони одружилися. Але прожили разом усього рік, бо Валентина померла від серцевого нападу… Молодою. У 36 років. Більше батько ніколи не одружувався. Зараз ми багато спілкуємося і плануємо забрати його до себе в Ужгород. Його просто обожнює моя донька і чоловік, який і сам ріс без батька, прийняв його, як рідного. Я дуже рада, що моя найбільша у житті мрія здійснилася і рідна людина тепер поруч • Більше унікальних життєвих історій читай у свіжому номері газети ЯСНО • Купи газету в кіоску або передплати на своїй пошті • Індекс 76076 • ЯСНО – газета №1 для життя! ЗакарпатПост
