Нім курив та водив автомобіль, але прожив усього 26 років. Чому не можна втручатися у дику природу

• До 4 років шимпанзе росло у родині

• Жінка годувала його грудьми

• Шимпанзе вмів спілкуватися з людьми мовою жестів

Історія цього шимпанзе дуже  трагічна. Вчені часом проводять неймовірно негуманні експерименти і зовсім не турбуються про наслідки, про зламані долі та моральні аспекти своїх досліджень, пише газета ЯСНО.

Вони відібрали малюка у самки шимпанзе і  намагалися перетворити його на людину, навчили палити і керувати автомобілем.

Назвали дитинча Нім Шимпський. І він став частиною знакового експерименту з вивчення відмінностей між людьми та тваринами. Але коли дослідження закінчилося, шимпанзе став нікому не потрібним і його долю було скалічено повністю.

Після того, як відомий філософ сказав, що лише люди використовують мову, щоб спілкуватися між собою, психолог Герберт С. Террас вирішив випробувати свою теорію .

Він вибрав із числа своїх студентів молоду родину, у якій саме народився син і оселив там шимпанзе. От так і опинився Нім у наукового співробітника Стефані Лафарж.

Жінці сказали, аби вона виховувала Німа як сина. Вона так і зробила, навіть годувала його груддю, привчила до горщика і, врешті-решт, дозволила палити траву та водити автомобіль.

Німа навчали мови жестів, він знав 125 слів і вільно спілкувався з людьми.

Невдовзі Нім Шимпський став знаменитістю. Він почав з’являтись на обкладинках журналів , його показували по телебаченню, про нього писали у газетах. Людям було цікаво, як живе і як почувається  шимпанзе, на що він ще здатний і що уже вміє…

Проект «Нім» здавався знаковим експериментом із революційними наслідками для теорії про спілкування різних видів.

Але на відміну від жорсткого наукового підходу Тераса, Стефані та її рідні, які виховували Німа, мали більш люблячий підхід.

Жінка не вела записи кожного кроку Німа, як того вимагали, і прощала його агресію, яка включала багато кусань та подряпин. Слід зазначити, що Шимпанзе в п’ять разів сильніші за людей однакового зросту, тож Нім мав дійсно велику силу.

Але коли він став занадто великим і занадто розумним, Терас вирішив, що все, досить… і забрав шимпанзе з родини. Справа в тому, що шимпанзе напав на чоловіка Стефані, після чого професор вирішив, що експеримент завершено.

От після цього і почалася чорна смуга у житті Німа, яка не завершилася до кінця його життя.

Його  відправили в суворий науковий заклад, де тримали в невеликій дротяній клітці. Після цього він кочував від дому до дому і ніде довго не затримувався.

Його навички жестової мови рідко перевірялися, і любові, яку виявляли до нього колись у сім’ї Стефані, вже не було.

Тераса одного разу відвідав Німа, і він був у захваті, висловивши більше щастя, ніж у минулі роки.

Але професор собі тварину не забрав, бо вважав Німа закінченим експериментом, а не живою істотою. Також із його боку було нерозумно ще перед початком експерименту не проконсультуватися про можливі наслідки із експертами, які займаються шимпанзе. Тереса був самовпевненим і бездушним, його абсолютно не цікавила доля тварини, йому важливою була лише власна слава і визнання. Навіть родину він у перші роки життя для Німа вибирав не з таких, що дійсно знається на поведінці шимпанзе, не з таких, що любить тварин, а просто таку, де була новонароджена дитина. Хоча Стефані ставилася до Німа найкраще з усіх… але це було просто випадковістю. Крім того, вона навчила його не лише доброго, але й поганого…

Цікаво, що коли Нім жив у лабораторії, один студент, який працював з ним, згадав, яким він був шокованим, коли шимпанзе попросив конопель.

«Я бачив шимпанзе, які палять і вживають алкоголь, але це вперше попросили від мене…  тож я потрапив у ступор. У той же час я переконався, що Нім став справжнім другом для людей, які піклувались про нього, – зазначив Інгерсолл. – Із ним було легко спілкуватися. Він зробив для мене те саме, що, як я думаю, і я для нього, завдяки чому він почувався комфортно».

Інгерсолл допоміг врятувати Німа з лабораторії, відправивши його до центру реабілітації тварин, що пережили насилля.

Але, незважаючи на краще життя, ніж у дослідному центрі, Нім залишався агресивним і не міг взаємодіяти з іншими шимпанзе, віддаючи перевагу компанії людей, а не тварин. В один момент він навіть вбив собаку.

І все ж він не забув того, чому навчився з дитинства. Коли через кілька років Інгерсолл  відвідав його у центрі, Нім почав демонструвати знаки уваги та спілкуватись мовою жестів. Помер Нім Шимпський у віці 26 років від серцевого нападу. На жаль, у неволі та поневіряннях він прожив набагато менше, ніж живуть його родичі у звичайних для себе умовах у дикій природі • Більше унікальних життєвих історій читай у свіжому номері газети ЯСНО • Купи газету в кіоску або передплати на своїй пошті • Індекс 76076 • ЯСНО – газета №1 для життя! ЗакарпатПост