Чому у різних закарпатських містах одні і ті ж жебраки

Якщо батьків, що змушують дітей жебракувати, притягають до відповідальності, то на безхатьків на Закарпатті взагалі ніхто не звертає уваги. Правоохоронці це мотивують тим, що важке життя і кожен може опинитись поза межею бідності, пише газета ЯСНО.

 Звісно, це правда. І такі люди в нас дійсно є. Але їх до жнивних місць жебраки зі стажем не допускають. Вони туляться десь на вихідні біля церков на та досить відлюдькуватих вулицях. Бо ж милостиня – це бізнес, при чому дуже прибутковий і найбагатоюдніші куточки давно окупували ті, хто працює у сфері жебрацтва. Тут є свої сутенери, свої ділки, на яких працюють ті, кого ми бачимо на вулицях. Більше 80 відсотків жебраків не просять милостиню самі по собі. Вони є частиною грандіозної мережі. Кому доводилося їздити Закарпаттям, той міг час від часу бачити одні й ті ж обличчя як на вулицях Ужгорода, так і Мукачева та Хуста. Саме у цих трьох містах жебраків найбільше. Принаймні саме туди возять їх ті, хто вважається їхнім «дахом».

Там можна побачити і безногого чоловіка, і жінку, що плаче, випрошуючи в людей гроші на операцію дитині, і жінку з дитиною в інвалідному візку, і літню людину з нерозбірливою мовою, що голосно волає щось схоже на: «Подайте милості….» а потім зрозуміти про що йде мова неможливо. Загалом таких дуже багато.

А чи приходило вам у голову, як безногі, або люди на милицях їздять із міста у місто? Звичайно, що їх возять. Не на маршрутках же добираються.

Тож чи дійсно всі ті, хто йде до нас із простягнутою рукою, потребують допомоги? • Цілу статтю читай у свіжому номері газети ЯСНО • Купи газету в кіоску або передплати на своїй пошті • Індекс 76076 • ЯСНО – газета №1 для життя! ЗакарпатПост