Своєю вражаючою життєвою історією із газетою ЯСНО поділилася закарпатка Ольга. Жінка розповіла, як перед похороном помітила, що з пальця її матері зникла обручка. Спочатку хотіла викликати поліцію, а потім передумала і не шкодує.
Два місяці тому від ковіду померла моя мама Їй було всього 6о років. Втрату я пережила неймовірно важко. Я готова була віддати все, лише б повернути найріднішу людину. Ми були дуже близькими. Ми з родиною жили з батьками у одому будинку. Я була єдиною донькою, тож мама неймовірно раділа моїм двом синам і проводила з ними набагато більше часу, ніж ми з чоловіком.
Та нещодавно у нашу родину увірвалося страшне горе. Від наслідків корона вірусу мама померла в лікарні. Я не тямила себе від горя. Прощатися з нею прийшло багато людей, адже мама була вчителькою і вивела у світ не одне покоління дітей.
Ми готувалися до похорону і допомогти мені прийшли подруги та родині. Найбільше біля тіла мами знаходилася тітка – її зведена сестра. Так трапилося, що дідусь загинув і бабуся вдруге вийшла заміж та народила ще одну доньку. Наталя від мами молодша на 27 років, навіть я за неї старша. Близькості між ними не було ніколи, вони часто сварились і ніколи не ходили одна до одної у гості. Та почувши, що мама померла, вона одразу ж напросилась допомагати мені. Щоправда, нічого не робила… ходила кімнатами і весь час кудись зникала або говорила по телефону.
І от уже перед приходом священника я помітила, що з безіменного пальця мами зникла обручка. Це стало для мене шоком, я покликала чоловіка, хотіла зробити галас, викликати правоохоронців. Утім свекруха, яка підійшла в ту мить, коли я скаржилася Івану на те, що трапилось і почула нашу розмову порадила не подавати вигляду, що я взагалі щось помітила, переконувала, що той, хто це зробив все одно не мине покарання. І вона мала рацію. Добре, щ я її послухала.
Маму ми поховали, а через тиждень я дізналася, що захворіла Наталя. Так само коронавірусом. Хоч вона молода, але страждає від проблем із серцем та має ожиріння. Тож не пережила вона неуку. Навіть 40 днів не пройшло, як відійшла у вічність мама, як не стало і її сестри.
Я чомусь одразу підозрювала. Що викрадення персня – права її рук, занадто вже багато вона сама знаходилася з тілом матері. Крім того, після похорону ми виявили, що зник мій золотий ланцюжок, дорогий годинний чоловіка та 300 євро.
Почувши про смерть Наталі я одразу ж зателефонувала свекрусі. Вона не здивувалася, сказала, що й сама подумала на те, що крадійка саме вона і нагадала, що покарання не забарилося.
Тож тепер мене тішить одне, що добре, що я не зробила тоді скандал, не викликала поліціантів та не зганьбилася перед людьми, які дійсно прийшли розділити мою скорботу. Звичайно, тітку шкода, але добре, що вона хоч не мала дітей і не залишила їх у ранньому віці сиротами. Не знаю, збіг це все чи ні, але брати речі від покійника ніколи нікому не раджу… • Більше унікальних життєвих історій читай у свіжому номері газети ЯСНО • Купи газету в кіоску або передплати на своїй пошті • Індекс 76076 • ЯСНО – газета №1 для життя! ЗакарпатПост
