Сигаретні блоки та “піджаки”: якою була контрабанда на Закарпатті у часи незалежності України

Як закарпатці заробляли на кордоні у 90-ті після розпаду Радянського Союзу. Чому те що починалось як підробіток на перевезенні товарів через митницю поступово переросло у повноцінну контрабанду? Що змінилося з тих часів? Як місцева влада намагалася побороти контрабанду?

Суспільне Закарпаття пригадало історію контрабанди у області за часи незалежності України.

Заробіток на кордоні після розпаду СРСР: активний обмін товарами та експорт пального

90-ті, розпад Радянського Союзу. Тоді через складну економічну ситуацію Закарпаття, як і решта України, переживало важкі часи. Через спад виробництва на підприємствах та високий рівень безробіття люди шукали можливості для заробітку.

Частина закарпатців, які мешкали у прикордонних населених пунктах, знайшли вихід у тому, аби переправляти товари через кордон. Йдеться не лише про вивіз пального, яке у Словаччині на початку 90-х коштувало дорожче, а й про ввезення побутових товарів та продуктів, які раніше, за часів “залізної завіси” були важкодоступні або недоступні взагалі. Ця схема була настільки перспективною, що працювала в обидва боки.

Закарпатський політолог Михайло Шелемба родом з Берегівщини. Району, який межує з Угорщиною. Він згадує, як у 90-ті роки чимало людей, намагалося заробити на переправленні таких товарів.Сигаретні блоки та "піджаки": якою була контрабанда на Закарпатті у часи незалежності УкраїниКадр з відео Youtube/TransKarpaty

“На початку 90-х насправді все починалося з того, що привозили з Європи ті товари, які були ексклюзивом тут. І відвозили товари, які були ексклюзивом там. Тобто це був такий обмін товарами. Щось везли туди, щось привозили звідти. Ми знаємо, що і в Югославію їздили, і в Угорщину. На той момент, 90-ті роки, я б сказав слово “контрабанда” взагалі не вживалося. Забігаючи наперед, це вже далекі 2000 роки ми почали вживати це слово. В 90-х це був звичайний спосіб вижити. Тоді возили товари харчування, звідти привозили шоколадки, ті продукти яких не було в той час в Україні. Туди возили навіть сувенірні вироби. Я можу сказати з власних спогадів, на початок 90-х років мої батьки шили ковдри, вони зробили невеличкий сімейний цех, вони відвозили їх в угорську Ніредьгазу за кордон, купляли там продукти харчування і привозили сюди. Це було вигідно”, — розповів Михайло Шелемба.

Один із найпопулярніших способів заробітку тих часів — експорт пального. Попитом користувались автомобілі з паливними баками великих об’ємів. Заправляючи власне авто по самі вінця, місцеві жителі вирушали через пропускні пункти до сусідніх країн, як, наприклад, Угорщина.

“Автомобілі, які були тоді популярні — це Audi А80 та Audi А100, у яких був великий бак. Це була найбільша цінність, яку можна було використати для заробітку на кордонах. Вони заповнювали цей повний бак дизпаливом. Навіть, якщо пам’ятаєте, часто на АЗС були дошки біля колонок. Машини заїжджали одним колесом на цей брус, щоб влізло більше пального. Я їх навіть нещодавно у Берегові бачив досі. Це було помітно, коли приїжджає Ауді А80, то було нерентабельно ставати біля неї. Бо цей процес заправки був довгий: він ставив собі цей брусок, ставив машину, заливав туди дизпаливо. Потім вже на кордоні або у Словаччині або в Угорщині їх чекали на таких самих АЗС або вдома, де вони зливали це дизпаливо. Залишали собі рівно стільки, щоб переїхати через кордон назад. І це був такий основний вид заробітку на кордоні. Мережа автомобільних заправок біля кордонів виросла шаленими темпами. Ви можете спокійно, під’їжджаючи до будь-яких КПП у Закарпатській області, побачити мінімум дві АЗС, які шаленими темпами будувалися на початок 2000-х років”, — каже Михайло.

Кінець 90-х років: головні джерела прибутку — алкоголь та сигарети, а також так звані “піджаки”

Західні сусіди, зокрема Угорщина та Словаччина, активізували інтеграційні процеси для вступу до ЄС. Ціни на продовольчі товари закономірно полізли вгору — ближче до європейських. Закарпатці швидко збагнули цю очевидну вигоду і почали закуповуватись вдома, а продавати — у Європі.

Однак стосувалося це насамперед тих товарів, які можна перевезти через кордон у кількості “для особистого споживання”. Головні джерела прибутку — алкоголь та сигарети.Сигаретні блоки та "піджаки": якою була контрабанда на Закарпатті у часи незалежності УкраїниДПСУ

“Коли Угорщина почала процес приєднання до ЄС, коли почалися ці процеси, відповідно ціни почали вирівнюватися і в нас, і в них, паралельно там почали рости ціни на тютюнові вироби. Всюди у прикордонні (“Лужанка”, “Косино”, “Дзвінкове”, тощо) були люди, які брали кульок, в якому легально можна було перевезти дві пачки сигарет, пляшку горілки. Тим самим вони переправлялися на ту сторону кордону. Там це продавали і могли заробити так близько 2-3 доларів. На той час, коли заробітна платня була невисока, це були великі гроші. Були скрутні часи. Це була їхня робота. Тим не менше, хтось примудрявся курсувати так двічі або тричі на день. Не було обмежень для цього. І люди так курсували туди-сюди. До речі, і з дизелем так само відбувалося. Не було цього моменту, коли можна було тільки один раз перетнути кордон. Коли на словацькій і угорській стороні треба було заповнювати талон про те, скільки в тебе літрів палива в баку — тоді от це припинили”, — розповів Михайло Шелемба.

Порушенням митних правил або контрабандою такі заробітки не називали. Люди намагалися діяти на межі дозволеного. Дехто, наприклад, пробував збільшити масштаби та відтак прибутковість: почав організовувати цілі рейси за кордон на мікроавтобусах. З собою брали якомога більше пасажирів, аби збільшити дозволений обсяг перевезення товарів. Так, на Закарпатті дізналися про існування “піджаків”.

“Поріг допустимого ввезення товарів на територію України був настільки високим, що можна було забити товарами бусик різного роду продуктами харчування, певною технікою, привезти їх сюди і не сплатити жодних податків, тому що поріг був дуже високим. Потім з’явилося таке поняття, як “піджаки”. Це люди, яких ти береш додатково в автомобіль у обидва боки. І на цих людей записують певну кількість товарів, які можна ввезти на територію країни. В Україну було обмеження 50 кілограмів і 500 євро. Це обмеження на одну людину. І якщо в тебе в автомобілі було 5 людей, то кількість товарів збільшувалася на 250 кілограмів, і збільшувалася можливість ввезти готівку 2500 євро. Чим більше ти таких піджаків посадив у авто, тим більше ти привіз. Цим людям, до речі, давали певні кошти. Там де малий прикордонний рух, їм печатки не пробивали у паспорт, вони легко перетинали кордон і це було простіше. На цих людей набирали товар. І так само по обидва боки кордону. Давали їм дві пачки сигарет, пляшку горілки і на іншому боці це здавали. Якщо говорити про те, що туди ввозилося, дуже часто це питання не регламентувалося і було законно. Взагалі, я б сказав, навіть до середини 2000-х років, 2005–2007 роки, до моменту вступу у ЄС Угорщини та Словаччини це було абсолютно легально. Ніхто не міг тебе звинувачувати, що ти перевозиш туди паливо, або перевозиш сигарети. Коли, звичайно, ввели обмеження на кількість сигарет, люди старалися максимально дотримуватися цих норм. Це було легально, ніхто про це не говорив. У 90-ті роки, якщо ми говоримо про ввіз товарів сюди – це також було в межах легального. Митники та прикордонники на цьому нічого не заробляли, тому що все було в межах дозволеного”, — каже Михайло Шелемба.

У 2016-му році Держфіскальна служба повідомила про активізацію боротьби з так званими “піджаками”

Ужгородка Наталія у 90-ті роки також намагалася заробляти так званим “піджакуванням”. Вона каже, що на той час можливість підробити таким способом вважалася вдачею.

“В мене, наприклад, було двоє малих дітей. Не вистачало вкрай на комунальні послуги. Роботи не було. Все було зачинено. Змушені були, десь шукати підробіток і піджакування було найбільш вигідним. То ще треба було потрапити до хорошого підприємця, котрому потрібні були піджаки. Один день їздила я, на другу поїздку — мій чоловік. І так хтось один залишався з дітьми. У нічний час це було. Підприємець збирав 5-6 людей. Скільки поміщалося у машину. Набирав на кожну людину певний товар, наскільки можна було ввезти через кордон. По 10 доларів платили за перехід. Перевозили в основному побутову техніку, спиртне, сигарети. Це вже було налагоджено все. Більше не везли, ніж норма. І люди спокійно їхали. Машин збиралося було й до десятка. Під’їжджаючи до КПП ніяких перешкод не було. Гуртом збирали наші документи, паспорти. Все відмічали і ми проїжджали без проблем. Звідти товар інший везли. Ніколи не було такого, щоб машина порожня була. Вона була завантажена у той бій, і була навантажена у другий бік”, — розповіла Наталія.Сигаретні блоки та "піджаки": якою була контрабанда на Закарпатті у часи незалежності УкраїниФото: 0312.ua

Такий спосіб заробітку протримався досить довго. Зараз він існує у набагато менших масштабах. Наприклад у 2016-му році Державна фіскальна служба на Закарпатті повідомила про активізацію боротьби з так званими «піджаками». Огляди мікроавтобусів проводили спільно з податковою міліцією та працівниками СБУ. А фіскальна служба навіть застерігала громадян від такого виду діяльності.

“Правоохоронці звертаються до громадян, що участь в незаконних схемах в подальшому буде посилено відслідковуватись, а учасники та організатори будуть притягнуті до відповідальності”, — повідомляли на сайті пресслужби Державної фіскальної служби Закарпаття.

Такий спосіб заробітку у ДФС Закарпаття назвали зловживанням норми Митного кодексу. За ухилення від сплати податків з використанням незаконних схем правоохоронці відкривали кримінальні провадження. А її учасникам призовного віку вручали повістки до військкомату. Вигода від такого заробітку згодом стала меншою.

“Дрібна торгівля стала не настільки вигідною, тому що і зараз можна провозити дві пачки сигарет та пляшку алкоголю, але це вже нерентабельно, оскільки зросли зарплати у нас в Україні. Можна влаштуватися на роботу і там працювати, і мати ті самі гроші не докладаючи таких зусиль. Вигідним такий заробіток є тільки у великих масштабах. Тому тоді, на початку нульових, контрабанда почала нарощувати об’єми”, — розповів Михайло Шелемба.

ЗакарпатПост