Яким був декан юридичного факультету ЗакДУ, що пішов із життя
Допис оприлюднив на своїй сторінці у соцмережі журналіст Bogdan Barbil
Текст цитуємо без змін.
ГЕНЕРАЛ, ЯКИЙ ЗОВСІМ НЕ БУВ ЗАЛІЗНИМ
Реквієм за Арзеном Михайловичем Ухалем, котрий готувався у вересні відзначити 86 річчя.
Після Генерала Арзена Михайловича Ухаля Закарпатським управлінням СБУ керували зо 20-ть офіцерів. Щось чинили, але ніхто не зумів не те, що перевершити, а наблизитися до Ухаля. Після відставки всі взагалі розчинилися, зникли. Арзен Михайлович, пригадую, першим відчинив двері управління для журналістів.
Про резонансні події ми оперативно розповідали.Сам начальник рідко коментував сюжети, не хотів себе вип”ячувати, інтерв”ю давали виконавці операцій. Після прощання з СБУ пан Ухаль залишився відвертим, аналітичним, прагматичним, працюючи в ЗакДУ ( нині цей вуз влився до Ужгородського національного університету). Створюючи юридичний факультет, діяв рішуче й водночас зважено, зібрав сильний колектив викладачів, теоретиків і практиків. Коли за когось з колег треба було постояти, декан йшов, як кажуть, з відкритим забралом, хай треба було на підвищених тонах розмовляти з ректором чи міністром освіти.
Арзен Михайлович влаштовував конференції всеукраїнського рівня. На них я щоразу брав у нього телеінтерв”ю, задаючи дещо провокативні питання, у відповідь лилися цікаві, емоційні думки співрозмовника. Пригадую презентацію книги декана-генерала Ухаля про те, за що радянські спецслужби у Львові знищили письменника Ярослава Галана і це повісили на бандерівське підпілля, аби посилити терор проти Української греко-католицької церкви й інтелігенції. Автор видання використав багато розсекречених архівних, агентурних матеріалів. Ця книжка, на мій погляд, нині, після кончини Арзена Михайловича, потребує не лише перевидання, а й конференцій читачів, юристів, громадських активістів. Бо Москва, Кремль, Росія нині діють проти України та її визначних діячів за тими ж сценаріями і методами.
Сам Арзен Михайлович з болем, гіркотою згадував свої радянські часи, коли з Москви, з КДБ на Луб”янці вимагали протидіяти спробам відновити греко-католицьку віру в Закарпатті.Це мій гріх і я його буду спокутувати доти, поки житиму, – без патетики, як на сповіді, ледь чутно шепотіли його уста.
Пан Ухаль ніколи не кривив душею, мав завжди загострену власну думку щодо успіхів, невдач, провалів керівництва Української Держави у поступі до справжньої Незалежності. Шкода, що закарпатські губернатори не послуговувалися порадами цього мудрого чоловіка. Боялися на його фоні виглядати не такими, як себе малювали?
Генерал ніколи не робив із себе начальника, ні великого, ні малого, ніякого. Він горів, оживав, посміхався, розкривався сповна, слухав, опонував, дякував, коли бесідував з простими людьми. Бо сам був простим-простим. Завжди доступний, свій серед своїх серед офіцерів, рядових, викладачів, студентів, журналістів. Був такий високий, великий, як справжній чоловік, і сильний, та ніколи не хизувався своїм становищем, посадами, знайомствами у верхах, ніхто не чув від нього отого властивого для чиновників я зробив, я організував, я розробив.
Створити міцний боєздатний, дієздатний, дружний, одержимий горінням шукати, відкривати колектив, а самому тоді збоку тихо, вміло управляти – оце було головним у роботі Арзена Михайловича Ухаля.
Не лиймо ридань, стогону, відчаю. Офіцер ніколи не плаче і проти рюмсання при ньому, за ним.Він, справжній мужчина, офіцер, генерал, декан, чоловік, батько пройшов, прожив відведене Господом довге життя, як належить. З Богом у серці, чесно, правдиво, мужньо, стійко, з великою любов”ю до близьких і підлеглих, до всіх своїх справ, до Закарпаття, до України. До останніх днів радів, гордився, що Україні вже 30-ть літ.
Слава Україні.Героям Слава.А серед тих Героїв і справжній генерал Арзен Михайлович Ухаль.
Істинний закарпатець – народився 13 вересня 1935 року в селі Великий Бичків Рахівського району.
Богдан Барбіл, Заслужений журналіст України
