Задавити жабу: чи може заздрість стати «копняком» до позитивних змін у житті

Поговорити “ні про що” або про щось дуже важливе, вислухати чужі думки і поділитися своїми, разом когось підтримати чи порізно осудити – все це відтепер можна прочитати на сторінках газети ЯСНО в рубриці «Жіноча логіка». Думки чоловіків не заборонені.

Пам’ятаєте нашу розмову тижневої давності? Йшлося про грошові компенсації та виплати народним депутатам – чималенькі суми, які для багатьох пересічних українців є предметом заздрості. Втім, нічого дивного: заздрість – штука, яку хоч раз у житті відчула кожна людина. Інша справа, а що ж людині робити зі своєю заздрістю? І як поводитися із заздрісниками?  Ось про це і поговоримо. Звісно, без порад психологів не обійдеться. Як каже в таких випадках моя приятелька: «Інколи “мізкоправи” таки мають рацію».

Про те, що заздрість буває дуже різною, що люди в одному і тому ж випадку можуть заздрити геть різним речам і про те, що заздрість може як отруїти життя, так і стати стимулом для самовдосконалення, я зрозуміла ще в юності. Роздивляючись фото однокурсниці, на яких вона зі своїм коханим стоїть на фоні моря, ми з дівчатами по-різному коментували чергову подорож подруги.

Хтось із заздрістю казав: «У неї стільки вільного часу, стільки свободи, вона може сама вирішувати, куди поїхати і що робити, а я ні». А хтось: «Вони з нареченим мають стільки спільних зацікавлень, він постійно поруч, а мій хлопець мене не розуміє». А ще таке: «Стільки модних шмоток може собі купити, не те, що я – в одному плащі вже три весни і осені ходжу».

Тоді я подумала: зовні це ніби одна історія – про заздрість людині, яка постійно подорожує, але насправді це дуже різні речі: «мені потрібно більше вільного часу», або «мені не вистачає близькості у стосунках», або «мені бракує нового одягу».

Про те, що люди заздрили одне одному здавна, свідчить зарахування заздрощів до семи найбільших гріхів. Заздрість з’являється одразу, коли хтось отримує щось краще: в дитинстві це ляльки, машинки, іграшки. Далі – посади, гроші, дорогі авто та квартири. Причому об’єктом заздрощів можуть бути не лише матеріальні речі, а чиясь зовнішність, успіхи, подорожі і навіть місця у рейтингах.

Згідно з дослідженнями, гостріше заздрять від 18 до 27 років, відпускає ж це неприємне почуття тих, кому перевалило за шістдесят. Можливо, з роками приходить розуміння, що замість того, щоб перейматися через чийсь позірний успіх, краще цінувати те, що маєш сам.

Отже, що радять психологи. Для початку: найчастіше ми не маємо жодного уявлення про те, якою ціною тій чи іншій людині дісталися гроші, слава, щаслива, на перший погляд, сім’я або блискуча кар’єра. Можливо, весь їхній успіх – це лише видимість, і не більше. У всіх є проблеми. Зазвичай багато чого з того, що з легкістю демонструється зовні, має багато складнощів за лаштунками. Шлях до успіху, як правило, є дуже нелегким, це можуть бути величезні  жертви, помилки і навіть особисті трагедії. Коли дізнаєшся і усвідомлюєш це – заздрити вже зовсім не хочеться. Як йшлося у популярній пісні моїх студентських часів: “Хтось у генії вибився, хтось – у начальство, не шкодуйте, що вам не дісталося їхніх турбот”.

Серед заздрісників є й такі, хто всю енергію заздрості спрямовує проти себе, засуджує себе, критикує, сумнівається у своїх здібностях. Знаєте таких? Так ось: скажіть їм, що подібний підхід нічого в житті не змінить, хіба що настрій зіпсує. Краще постаратися знайти свою нішу, не припиняти вчитись і вдосконалюватися, шукати нові грані свого покликання. І не важливо, ким ви працюєте: бухгалтером, водієм, учителем чи керівником крупної компанії. Просто робіть свою справу краще за інших.

Моя сусідка, хоч і не психолог, але із заздрощами, як виявилося, розібралася. Знаєте, як вона поводить себе із людьми, до яких відчуває заздрість? Вона хвалить їх і обсипає компліментами. Каже, так їй легше і так правильно. «Розумієш, я ж теж час від часу добиваюсь якогось успіху і тоді хочу, щоб оточуючі раділи за мене. Коротше кажучи, поступаю з людьми так, як хочу, щоб вони зі мною поступали. Говорю компліменти та приємності, щоб отримувати у відповідь лише позитив», – ділиться сусідка. Психологи такий підхід вітають.

І наостанок: цілком ймовірно, що і вам хтось у цьому житті заздрить. Тож не варто хотіти стати чиєюсь копією, намагайтесь стати кращою версією самого себе.

Ось написала я правильні слова і подумала: а якою версією самого себе хочуть стати підлітки, які влаштовують «дикі танці» на могилах, знімають відео і діляться ним у соцмережах? Поговоримо про це вже наступного тижня. Читайте «ЯСНО». Ваша Ліля Біла • Більше унікальних життєвих історій у свіжому номері газети ЯСНО • Купи газету в кіоску або передплати на своїй пошті • Індекс 76076 • ЯСНО – газета №1 для життя! ЗакарпатПост