Часом життя підносить людині такі сюрпризи, про вона навіть не підозрювала. Дівчина, опинившись на грані після того, як її кинув коханий, не хотіла жити, та сповідь перевернула усе з ніг на голову. Своєю історією із газетою ЯСНО поділилися закарпатка Катерина.
Тоді мені було 17. Василь був моїм першим коханням, ми вчилися у одному класі і зустрічалися з 12 років. Та після отримання атестату він заявив, що нам не по дорозі, бо він їде навчатися у Київ і планує там залишитися назавжди. Я ж була з небагатої родини і в мене не було можливості вчитися в університеті, та ще й у столиці. Я планувала стати перукаркою.
Слова найдорожчої на той час для мене людини, стали таким ударом, що мені хотілося накласти на себе руки. Я не уявляла, як житиму без нього. Проплакавши і простраждавши більше місяця, я вирішила піти до церкви, висповідатись, бо думки про суїцид мене не покидали.
Отець Павло був десь і від’їзді і замість нього мене погодився висповідати молодий семінарист, якого він залишив у храмі. Я розповіла йому все, а він лише слухав, не перебивав, не задавав навіть запитань. Коли закінчила, сказав, що життя – найбільший Божий дар і якщо Бог нас розлучив, значить підготував для мене щось краще. Я не могла зрозуміти, що він має на увазі, бо думала лише про своє… Ми вийшли з церкви, сіли на лавиці і Федір мені почав розповідати про те, як потрібно цінувати кожну прожиту мить, що страждання нам даються для випробування сили духу і багато іншого… На то час уже під’їхав отець Павло і відпустив Федю. Він попросився провести мене додому, мовляв, ще багато чого не встиг сказати.
Вдома ми просиділи у дружній розмові кілька годин і я зрозуміла, що мені з ним дуже добре. Його голос заспокоював, він говорив розумні речі, про які я раніше ніколи не чула. Федор зі мною також почувався комфортно, нікуди не поспішав і намагався затриматися якомога довше. Одним словом, ми з ним так договорилися, що почали зустрічатися, а незабаром одружилися. Федю висвятили на священника і тепер він служить у тій церкві, де ми й познайомилися. У нас троє дітей і ми дуже щасливі.
А Василь у Києві хоч і вивчився, але роботу не знайшов, повернувся в наше містечко, почав випивати, уже з двома дружинами розлучився. Тільки тепер я збагнула слова свого Феді про те, що Бог справді часом хоче нас вберегти від поганого, даруючи натомість набагато краще… Просто в момент життєвих випробувань ми цього ще не розуміємо • Більше цікавих новин читай у свіжому номері газети ЯСНО • Купи газету в кіоску або передплати на своїй пошті • Індекс 76076 • ЯСНО – газета №1 для життя! ЗакарпатПост
