500 років тому на Закарпатті на місці, де стоїть могутній дуб, розігралася справжня любовна драма, про яку не можуть забути досі

Закарпаття – край багатий на унікальні куточки і цікаві легенди. Тут свою історію має кожна гора, кожен струмок, навіть деякі камені. Та одна місцина з дивовижною природою, відома всій Україні – це Міжгір’я, через яке саме і пролягає дорога в казковий Синевир. Поселення не є містом, лише селищем міського типу. Було райцентром, зараз його приєднали до Хустського округу. Шкода, бо Міжгірщина має неймовірно цікаве минуле. Чи знали ви, наприклад, що  колись місцеве населення там тримало багато волів? Або що там у давнину приручали гори? А чи відомо вам, що 500 років тому на місці, де стоїть могутній дуб, розігралася справжня любовна драма, про яку не можуть забути досі. Тоді помандрували разом з газетою ЯСНО у Міжгір’я.

500-річний дуб

Природно, що в такому живописному населеному пункті, що знаходиться у самому серці Карпат, є пам’ятки, створені не руками людини, але неймовірно цікаві.  

І ось уже п’ять століть у Міжгір’ї стоїть шумить-буяє розлогою зеленою кроною дуб-патріарх. Він міг би багато цікавого розповісти про історію Верховини, адже зазнав на своєму віку все: іноземне лихоліття, жорстокість монгольських загарбників, постійну зміну влад і, врешті-решт, незалежність України. Міжгірці з великою любов’ю ставляться до цього дерева. Про дуб складено легенди, коломийки. У 1983 році за ініціативою районного товариства охорони природи дуб підлікували, залили цементом тріщину на стовбурі й вивісили табличку з надписом: “Дуб звичайний. 500 років. Охороняється законом”. Вказані там також паспортні відомості дуба: товщина стволу – 4 метри, ширина крони – 22 метри, глибина кореня – 15-20 метрів. З часом біля дуба обладнали автобусну зупинку.

Місцеві кажуть, що 500 років тому там обірвалося життя молодої закоханої пари, тому якщо наречені прийдуть і торкнуться дерева разом, житимуть усе життя в любові і щасті, бо душі полеглих Марічки та Іванка оберігатимуть їхнє щастя.

А було все так.

Вівчар Іван закохався у доньку лісоруба Марійку. Молодиця теж любила парубка і вони планували побратися. Та кохав дівку і місцевий панок, син крамаря Мигаль. Не міг він змиритися з тим, що вона обрала не його, а якогось бідного пастуха. Що не пропонував він Марійці, аби вийшла за ного, мало не зорі з неба дістати, але серцю не накажеш і не хотіла вона зрадити свого коханого. Тож Мигаль вирішив помститися. Напоїв двох місцевих хлопців, дав їм ще грошей і попросив убити Івана. Підстерегли вони, коли хлопець повертався із церкви і напали на нього з сокирами. Але позаду з дівчатами ішла Марійка і коли помітила небезпеку, одразу кинулася захищати коханого. От і випадково один із нападників першою вбив саме її. Біля дівчини поліг і Іван. Уся дорога була залита їхньою кров’ю. Селяни все бачили, накинулися на тих хлопців, зв’язали їх і викликали жандармів. Та невинні життя було вже не врятувати. Відбувся суд. Усі дізналися правду, хто був замовником убивства і Мигаля засудили до 15 років тюрми. Не вийшов він звідти, щоправда, із горя і сам заслаб, занедужав і невдовзі помер. А на місці страшної розправи над закоханою парою посадили дуб, аби він завжди нагадував людям про ніжне і щире кохання Марічки з Іванком. Тож ходять закохані досі до цього дерева і просять у нього, аби їхня любов була такою ж сильною, нездоланною і вічною. Іще кажуть, що колись у Воловому саме біля цього дуба проводилися сільські збори і приймалися усі найважливіші для селища рішення. Тепер же він залишається гордістю Міжгір’я і до нього залюбки приїжджають туристи, які прямують на Синевир, аби сфотографуватися • Цілу статтю читай у свіжому номері газети ЯСНО • Купи газету в кіоску або передплати на своїй пошті • Індекс 76076 • ЯСНО – газета №1 для життя! ЗакарпатПост