Знайшла на дорозі, відмила, відгодувала. Кращого чоловіка у світі не знайти

Часом у нашому житті трапляються справжні дива. Щастя може бути зовсім поруч, просто треба його побачити і бути відкритим, аби прийняти. Своєю дивовижною життєвою історією із газетою ЯСНО поділилася постійна читачка Ярослава. Жінка переконує, що їй дуже поталанило і радить людям не робити ніколи висновків про інших за зовнішністю.

• Серденько, купи свіжий номер газети ЯСНО •

Тоді мені було 26 років. Усі подруги давно повиходили заміж, а я ходила у старих дівах. Уже й рідні вдома онуків просили і мені самій хотілося родину завести, та не складалися стосунки з чоловіками. Далі кількох побачень справа ніколи не заходила.

І от одного разу поверталася я увечері пізно з роботи. Працювала бухгалтером. Звіти. Папери, затрималась одним словом, уже підходжу мало не до свого будинку, як бачу – чоловік у калюжі лежить, брудний весь, побитий. А то була пізня осінь, холодно, незатишно на вулиці.  Я подумала: «П’яний, не може до квартири доповзти….» Але вже за мить так мені його шкода стало. Не витримала. Підійшла й питаю: «Вам чимось допомогти?» А заодно принюхуюся, чи не чутиму від нього перегару. Запаху ніякого.  Але якби й почула, все одно б допомогла. Придивилася. Молодий, вродливий, обличчя у крові.

Ледве вимовив: «Викличте мені, будь ласка, таксі!»

Ні. Таксі я йому викликати не стала. Не могла ж я його у такому стані відпустити додому. Тим більше, що до мене потрібно було всього піднятися сходами на другий поверх. Навіть батьків вдома не було, вони гостювали у друзів молодості у Києві. Одним словом, я приготувала вечерю, відправила його у ванну помитися. Ми просиділи і проговорили до самого ранку.

Роман виявся дуже цікавою людиною. У той вечір на нього напали і пограбували прямо на вулиці, побили і відібрали гроші. Зазвичай він пішки не ходив, усюди їздив на автомобілі. Та тоді чомусь вирішив прогулятися. Собі чи то на біду, ч и то, скоріш, на щастя. У нього є свій бізнес і грабіжники про це знали. Тож вичатували і напали. Вранці ми разом поїхали до поліції. Нападників швидко знайшли і покарали. Між нами ж зав’язалися дуже теплі і щирі стосунки. Він вважав мене своєю рятівницею.

Ми з Романом почали зустрічатися і невдові одружилися. Зараз ми разом уже 24 роки. У нас доросла донька і саме чекаємо на онука. Ми неймовірно щасливі разом і навіть зараз, через багато років, не раз пригадуємо наше знайомство. Здавалося б, це був просто збіг обставин, але ж ні… Це все спланували зорі і я переконана, що випадковостей у житті не буває • Більше цікавого у свіжому номері газети ЯСНО • Купи газету в кіоску або передплати на своїй пошті • Індекс 76076 • ЯСНО – газета №1 для життя! ЗакарпатПост

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *