Колись відмовився від сина, а на старості чужі діти здали до будинку перестарілих
Життя – бумеранг і в цьому ми всі неодноразово маємо можливість переконатися. Як ми робимо з іншими, так вони потім зроблять із нами. Вражаючу життєву історію розповів газеті ЯСНО закарпатець Дмитро. Чоловік каже, що хоче, аби вона послужила добрим прикладом іншим. Саме через це вирішив поділитися нею.
Моя мама була дівчиною гарною і подобалася багатьом хлопцям. Та вона покохала однокурсника Василя. Вони разом вчилися в Києві в будівельному інституті, обоє були з Ужгорода. Любов у них була велика. Принаймні мамі так здавалося. Щоправда. Тривала вона тільки до тих пір, поки мати не завагітніла. Як лише розповіла вона про те, що чекає на дитя своєму коханому, він одразу вирішив накивати п’ятами, мовляв, то не від нього і нехай іде на аборт. Убивати невинне створіння жінка не стала. Вирішила виносити і народити. Інститут кинула. Повернулася додому. Вдома, звісно, був скандал. Але з часом батьки змирилися і підтримували доньку у всьому. Дід радів, що мати не відмовилась від дитини, не вбила її. Родина у нас була простою, але доброю.
От так я і з’явився на світ. Мамі одній було важко, вона багато працювала. Що лише не робила: і продавала на ринку. І підробляла в кафе офіціанткою, і мила там підлоги ночами, і вчилася на перукаря. Вона мріяла дати мені все, що я міг би мати у повній родині. Любила мене також а двох. Утім була суворою і мене також із раннього віку привчила до роботи.
Історією своєї появи на світ дізнався від діда. Коли мені було 12 років і я почав заглядатись на дівчат, він розповів мені про батька, просив ніколи із жодною не робити так, як мій батько вчинив із мамою.
Я цей урок виніс. Тепер мені 42. Я щасливо одружений уже багато років із дівчиною, яку покохав ще у школі. У нас є єдина донька і моя мама ї просто обожнює.
Кілька років тому вона показала мені в місті мого батька. Виявляється, у Києві після закінчення інституту він одружився із донькою професора. Прожили вони 10 років разом, та дітей не мали. Жінка від горя спилася і загинула під колесами автомобіля. Після цього спився і мій батько. Він пропив квартиру у столиці, дачу під Києвом, машину і все майно професора, який на той час уже був мертвим. Відтак повернувся він до Ужгорода, де батьки залишили йому у спадок однокімнатку. Тут же знайшов собі якусь жінку-аферистку, як одразу поклала око на житло. Прожили вони разом років три. А після того син спімешканки разом з невісткою підсунули п’яному чоловікові підписати якісь папери. Так він опинився на вулиці.
Таким я його й побачив вперше. Якось я не витримав, підійшов, привітався. Спробував поговорити, розповів, хто я, нагадав про маму. Та він зі мною спілкуватись не хотів. Навіть час не змінив ні його, ні його думки про те, що я – е його син.
«Іди, хлопче, з миром! – сказав він. – Немає у мене дітей і ніколи не було!»
Я запропонував допомогу навіть як незнайомій людині, та він був гордим і не прийняв. Минув час. Нещодавно я дізнався, що батько у будинку перестарілих. Вирішив до нього поїхати.
Він вперше в житі поговорив зі мною без зневаги і розповів, що Льоня, син колишньої співмешканки, домовилася про те, щоб його розмістили у притулку. Він говорив про нього із захватом, як про якусь дуже добру людину, а не шахрая, який викинув його на вулицю.
Я пробував йому пояснити, що насправді Льоня ніякий не добродійник а аферист, та він і чути не хотів. Цікаво, що про матір він жодного разу так і не спитав. Невже не кохав зовсім? Вона ж досі його не забула і ніколи в житті так і не вийшла заміж. Мене своїм сином Василь також не вважає. Я навіть пропонував ДНК тест зробити, просто, щоб він переконався, та не хоче.
Що ж… більше до нього їздити не буду. Мені шкода його і міг би його забрати до себе. Я маю свій бізнес, живу забезпечено, радий би допомогти нужденному, та він відмовляється мою допомогу приймати, мовляв, у нього все є, йому добре і ніякі сини, навіть дорослі його зовсім не цікавлять. Мені дуже неприємно, та я приймаю його вибір. Шкода тільки, що людина так і не зрозуміла навіть на схилі літ своїх помилок і не хоче нічого змінювати на краще. Але такий його вибір і я його турбувати більше ніколи не буду • Більше цікавого у свіжому номері газети ЯСНО • Купи газету в кіоску або передплати на своїй пошті • Індекс 76076 • ЯСНО – газета №1 для життя! ЗакарпатПост
