Курчат та міністрів по осені рахують. Кого звільнять з Кабміну
Новий політичний сезон ще не розпочався, а в політикумі вже заговорили про кадрові ротації в Кабміні. Протягом перших днів роботи парламенту ця тема стала наріжною в розмовах журналістів із нардепами, пише газета ЯСНО.
В опозиції роблять гучні заяви ледь не про повне перезавантаження влади. Натомість плани владної команди значно скромніші. Хоч окремі «слуги» й прогнозують новий Кабмін, на ділі команда Зеленського розмірковує над зміною лише кількох очільників міністерств.
І тут президент та його партія зустрілися з серйозною проблемою. Вони й досі можуть легко звільнити урядовця, а от знайти більш сильні та компетентні кадри стає все складніше.
Поки що це проблема заміни трьох міністрів. Проте ця проблема може бути свідченням системної кризи кадрової політики Володимира Зеленського та його напарника Андрія Єрмака.
hromadske розбиралося в кадрових питаннях, які обговорюють у трикутнику Офіс президента-Кабмін-Верховна Рада.
«Уповноважений Єрмака щодо роботи з урядом»
У день відкриття нової сесії Верховної Ради медіа облетіла заява нардепа «Слуги народу» Олега Дунди, що на початку жовтня в країні буде новий Кабмін.
«Деякі міністри залишаться, але більша частина будуть новими — відповідно до нових завдань і цілей», — заявив він в етері телеканалу UA:Перший. Дунда додав, що тоді ж замінять і прем’єра Дениса Шмигаля.
«Це фейк», — спростував його твердження керівник фракції «слуг» Давид Арахамія під час розмови з журналістами в кулуарах парламенту.
Інші «слуги» в розмові з hromadske більш різко ставилися до дій Дунди: від просто «він хоче в новини потрапити» до «він ноунейм» — і далі нецензурні вислови.
Насправді ж відставки прем’єра найближчим часом не планується. І на це, як пояснює представник команди Зеленського, є дві вагомі причини.
Перша — коаліційний процес, який може запуститися внаслідок відставки уряду. «Почнуться різні хотєлкі-мінялки», — так пояснює можливі подальші складнощі співрозмовник hromadske.
Друга причина — прем’єр влаштовує основних політичних гравців влади, насамперед — керівника Офісу президента Андрія Єрмака.
«Шмигаль — він хто? Заступник голови Офісу президента щодо роботи з урядом. Навіть не Зеленського, а Єрмака. Такий собі “уповноважений Єрмака щодо роботи з урядом”», — пояснює співрозмовник hromadske місце прем’єра у владних координатах.
Тож поки керівник уряду Єрмака влаштовує, свого крісла в Кабміні Шмигаль не позбудеться.
«Телефонний міністр»
Однак серед урядовців є особа, якої керівник Офісу президента хотів би позбутися, та поки не може. Це міністр культури й інформполітики Олександр Ткаченко.
Представник команди Зеленського пояснює, чому Єрмак недолюблює Ткаченка:
«Андрій Борисович вважає, що Олександр не “витягує” історію з кіношніками, артистами. Постійно якісь претензії щодо цієї лінії: то заборонили Кіркорова, то дозволили Кіркорова. Ткаченко навіть не володіє ситуацією».
Насправді напружені стосунки Єрмака і Ткаченка тривають уже майже два роки. Нинішній міністр ще від часів президентських виборів бачив себе на чолі Києва.
Два роки тому він опинився за крок від посади голови КМДА — тоді Ткаченко був протеже Андрія Богдана, з яким Єрмак також мав натягнуті стосунки.
Після невдалої спроби з КМДА Ткаченко сподівався стати кандидатом президентської партії на виборах мера столиці, що відбулися торік. Навіть запустив серію влогів, які розглядалися як підготовка. Та Єрмак мав інші плани на Київ, і Ткаченко зрештою задовільнився міністерською посадою.
Проте і в Кабміні Ткаченко почав набридати Єрмаку. Одна із причин полягає в тому, що Ткаченко — єдиний з урядовців, який може зателефонувати напряму Зеленському, і президент відповість. Для порівняння: кажуть, що Шмигаль, намагаючись додзвонитися на Банкову, часто-густо натрапляє на Єрмака.
Це «телефонне право» залишилося у Ткаченка ще від часів спільної роботи з Зеленським на «плюсах». І ця опція, власне, береже його від відставки.
«Ткаченко може нити так, що його Зеленський чує. Він телефонує і ниє: ми стільки запланували, а нам нічого не дали зробити, грошей не виділяють», — розповідає представник президентської команди.
Утім, навіть попри такі можливості Ткаченка, співрозмовник hromadske прогнозує, що за кілька місяців питання відставки цього міністра таки винесуть на розгляд. У Єрмака, за словами представника президентської команди, навіть є кандидатура на заміну: Ростислав Карандєєв. Нині він заступник Ткаченка, а до того кілька місяців був радником Єрмака — одразу після призначення останнього керівником Офісу президента.
Окрім того, додатковим приводом для розбрату Банкової та Мінкульту може стати програма «Велика реставрація». Якщо вона отримає значне фінансування на 2022-й — відповідно, збільшиться й бажання контролювати розподіл цих грошей за прикладом «Великого будівництва». Попередньо йшлося про 500 млн грн, і цю суму називали серйозно заниженою.
hromadske поцікавилося перспективами звільнення Ткаченка в Євгенії Кравчук — заступниці голови фракції «слуг», яка також є заступницею голови гуманітарного комітету Верховної Ради. За її словами, міністр писати заяву за власним бажанням не збирається, має багато планів. Але у повноваженнях міністерства можуть статися зміни.
«Є ідея Дежагенство розвитку туризму передати до Мінінфраструктури, бо воно пов’язано з інфраструктурою та дорогами. Потрібно, щоб до туристичних магнітів були дороги. І їхня реставрація-будівництво видається логічнішою в Мінінфраструктури», — розповіла Кравчук.
В разі такого урізання відомство Ткаченка може, по суті, втратити рядок бюджету зі значною сумою. А заразом — і привабливість для опонентів.
Як «слуги» полічили міністрів
Напередодні Дня Незалежності у закритих чатах «слуг» провели голосування щодо міністрів. Депутатам запропонували визначити найбільш ефективних і вручити найкращим грамоти від Верховної Ради.
До вручення грамот, щоправда, справа так і не дійшла. Сам рейтинг депутатам також досі не продемонстрували.
Однак два представники керівництва фракції розповіли hromadske, що переможцем став віцепрем’єр Михайло Федоров. Також серед лідерів: перший віцепрем’єр Олексій Любченко, міністр інфраструктури Кубраков, аграрний міністр Роман Лещенко, уже згаданий міністр культури Ткаченко та міністр внутрішніх справ Денис Монастирський.
Як очільник МВС потрапив до найбільш ефективних, хоча на момент голосування пропрацював трохи більше місяця?
«У Дениса дуже високий кредит довіри», — пояснила hromadske Євгенія Кравчук.
Один із тих, хто голосував саме за Монастирського — нардеп Павло Фролов. У етері ахметівського телеканалу «Україна-24» він так пояснив свою позицію: «Я проголосував за міністра внутрішніх справ, тому що його результати й перші кроки були дуже ефективними. Ми не лише наводимо лад на дорогах, а й захищаємо українців».
Особливо дивною ця заява видається з огляду на ДТП за участі нардепа-«слуги» Олександра Трухіна.
Водночас голосування виявило й аутсайдерів.
«Думка фракції щодо людей, які можуть потенційно залишити Кабмін, одностайна. На рейтингу це теж дуже активно відбилося», — повідомив Давид Арахамія в ефірі ахметівського телеканалу «Україна-24».
За словами нашого співрозмовника, який є одним із керівників фракції «Слуга народу», у «хвості» рейтингу опинилися міністр оборони Андрій Таран та міністерка соцполітики Марина Лазебна. Також серед кандидатів на звільнення — віцепрем’єр та міністр стратегічних галузей промисловості Олег Уруський.
Тріо на вихід. Хто на вхід?
Співрозмовник hromadske з команди Зеленського каже, що питання відставки цих трьох урядовців вже вирішене. До кожного з них є свої претензії.
Уруський виявився «зайвим пасажиром»: він, як пояснює представник президентської команди, геть нічого не робить.
Схожу позицію озвучує й опозиціонер із «Голосу» Ярослав Железняк.
«Я не знаю, чим займається міністр. Я навіть не знаю, чи створене в нас до кінця це міністерство, чи ні», — каже Железняк.
Формально Міністерство стратегічних галузей було утворено рішенням уряду ще в липні 2020-го. Один із тих, хто виступав за його створення, — нардеп-«слуга» Дмитро Кисилевський. Втім, нині в розмові з hromadske він не зміг оцінити ефективність роботи цього відомства:
«У них є дві спеціалізації: військова та цивільна промисловість. Я цікавлюсь цивільною, а саме космічною тематикою. Зараз ми очікуємо, що уряд внесе проєкт космічної програми до парламенту. Коли внесуть — будемо досліджувати, читати».
Питання ефективності використання військової, себто оборонної промисловості, ставили й Тарану — через провалене виконання державного оборонного замовлення (ДОЗ).
«Скільки наш бюджет не використав грошей для закупки озброєння? Гроші у бюджеті є — 12 мільярдів. Або у нас все добре з армією (що неправда), або хтось марнував час. Кількість питань до міністра росте. Його просто треба звільняти негайно», — каже Ярослав Железняк.
Заступник Тарана Олександр Носов у коментарі АрміяInform спростував зрив виконання ДОЗу. За його словами, все йде за графіком і показники цього року високі: розмістили замовлень на 82%.
Проте такі пояснення не зупиняють команду Зеленського. Відставку міністра в розмові з hromadske називають «назрілою та перезрілою».
Що ж до роботи Лазебної в Мінсоцполітики, то Железняк нагадує про проблему з субсидіями.
«Зараз буде проблема: усі кричатимуть про високі тарифи, тому що справді багато людей злетіло з субсидій або грошей було мало», — каже опозиціонер.
У президентської команди інші зауваження — скажімо, щодо роботи з профспілками.
«Вона вступила з ними у стосунки: чи то комерційні, чи то політичні — ми так і не зрозуміли. Є ідеї, як із ними воювати: є закон, який дозволить забрати в них майно, а вона все це поки що гасить», — розповідає представник президентської команди.
Відповідно, в Зеленського нарікають, що міністерка заважає планам винесення майна профспілок на приватизацію.
Спільною ж у питанні відставки цих трьох міністрів насамперед є проблема з пошуком заміни.
«Остаточних кандидатур немає жодних. Є лише бажання поміняти. А на кого — то вже будемо розбиратися», — розповідає представник команди Зеленського.
Єдині потенційні кандидати (ці прізвища називав журналіст Юрій Бутусов) — це заміна Тарану: нардепка Ірина Верещук або очільник Укроборонпрому Юрій Гусєв.
Верещук ще у серпні в ефірі «24 каналу» заявила, що не проти очолити Міноборони. Проте в команді президента hromadske розповіли, що до її кандидатури погано ставиться сам Зеленський.
«Не особисто до неї, проте є історія, пов’язана з Києвом. Та й усі розуміють, що можна знайти когось сильнішого», — повідомив співрозмовник.
Що ж до Гусєва, то його на чолі Міноборони не хоче бачити Єрмак.
«Для Андрія Борисовича це посилення Давида та послаблення його самого», — пояснив той же співрозмовник hromadske.
Арахамія, своєю чергою, в розмові з журналістами в кулуарах парламенту повідомив, що Гусєв «на своєму місці (на чолі Укроборонпрому — ред.), йому все подобається і він нікуди не рветься».
А голова партії «слуг» Олександр Корнієнко віджартувався від питання журналістів про Гусєва на чолі Міноборони: «Міністром можете стати ви, міністром можу стати я, може оператор ваш стати міністром — будь-хто. У нас країна необмежених можливостей».
Де взяти «молодих та красивих»?
Проте головна проблема владної команди — у «країні необмежених можливостей» їм все складніше знаходити кадри.
Той-таки Арахамія жалівся парламентським кореспондентам, що більшість «нормальних людей» взагалі відмовляються йти в міністерства. Ніби це одразу має негативні наслідки: критику, вимагання результатів роботи вже на ранок після призначення. До того ж потенційних кандидатів відлякує електронне декларування статків і відповідальність за внесення недостовірної інформації.
Однак ця історія має і зворотній бік. Коли в січні 2019-го Зеленський оголосив про участь у виборах, на його заклик допомогти відгукнулися сотні тисяч українців. Після перемоги команда Зеленського анонсувала запуск системи «Ліфт». Через неї до влади мали потрапляти лише ті, хто цього найбільш гідний.
Натомість протягом двох років Зе-команда демонструвала, що до їхнього клубу «молодих і красивих» дуже часто потрапляють особи з негативною біографією. Ба більше: таких осіб не просто не позбувалися, а й захищали від відповідальності. Найбільш яскравий приклад — Олег Татаров з Офісу президента. А найбільш новий — уже згаданий нардеп Трухін.
На все це накладається ледь не ручне керування країною. І дуже часто цим ручним керуванням займається не президент зі своїми визначеними повноваженнями, а той самий «віцепрезидент» — як усе частіше поза очі називають Єрмака, — та його довірені особи.
І балачки щодо можливих кадрових ротацій в уряді — лише чергове підтвердження ролі й місця Єрмака в системі влади. Системі, яка після монопанування у 2019-му починає давати збої навіть на питанні заміни трьох міністрів. Це може бути свідченням не точкових негараздів, а системної кризи кадрової політики Зеленського • Більше цікавого читай у газеті ЯСНО • Купи газету в кіоску або передплати на своїй пошті • Індекс 76076 • ЯСНО – газета №1 для життя! • ЗакарпатПост
