Брат кинув вагітну дівчину, а я одружився і живу з нею щасливо уже майже 30 років

Що робити, коли бабуся не любить рідного онука? І дітей ділить, ніби один рідний, а інший чужий? Свою неймовірну життєву історію газеті ЯСНО розповів закарпатець Дмитро. Чоловік просить поради у читачів, бо не знає, як поступити з матір’ю.

Мені 44 роки, старшому братові – 47. Із дитинства я відчував від матері холодне ставлення до себе. А от Василя, незважаючи на те, що він був уже великим, мати завжди пестила, усе йому вибачала. Хай що б не сталося, завжди отримував я. Братові ж усе сходило з рук. От і виростила вона такого собі тюхтія і бабника…. який звів  розуму і кинув далеко не одну дівчину. Спочатку матері жодна не подобалась, а потім і сам перебирав ними, як шкарпетками… як би це грубо не звучало.

Я довго не розумів ставлення до нас із братом матері. Батько, не відміну від неї, любив нас обох, подарунки купував обом і ніколи ні в чому не робив поділу.  І от коли мені було 18 років і вкотре мати на мене налетіла через якісь пустощів, батько попросив мене піти з ним прогулятися і вирішив по-чоловічому поговорити. Тільки перед розмовою просив дати слово, що матері я ніколи не розповім про те, що він мені скаже. Я погодився. Як з’ясувалося, до батька у матері була інша любов. Звали його Йоні. Він був таким же пройдисвітом, як Василь, крутив з дівками, хотів. От  мати потрапила на його вудку і завагітніла. Та кинув її Йоні і не думав одружуватись. Знаючи, що вона при надії, навіть на власне весілля запрошення приніс.. Мати не витримала і пішла топитися. Батько побачив. Випадково проходив повз річку. Була вже пізня осінь. Він кинувся у воду і витягнув ї на берег. Вона дуже плакала і розповіла все, як було, мовляв, не потрібно було рятувати. Батько в мене – золота людина, він пошкодував молоду кинуту дівчину і запропонував одружтись, запевняючи, що ніхто ніколи не довідається, до дитина не його.  Так і сталося. Йоні, щоправда, у шлюбі довго не прожив, уже через два місяці загуляв і жінка його застукала з подругою. Одружувався він ще разів 5, однак ніколи стосунки не тривали більше двох років. А мати… вона, напевно, досі його таємно любить. Через це і відношення до нас із братом завжди було різним. Батько жодного разу не дорікнув їй за Йонія. На жаль, п’ять років тому його не стало.  

У мене ж життя склалося майже, як у нього. Мій брат розбестив мою однокласницю Катю, яку я завжди кохав, майже з першого класу була симпатія. І коли вона завагітніла, звісно ж, кинув її. Тоді Каті було 17, а йому – 22 роки. Я знав про все, бо він сам хвалився. Пішов до Катерини, запропонував стати батьком дитини, а їй – чоловіком. Вона погодилась. Спочатку – радше. Аби поститись Василю, та згодом полюбила мене і досі вдячна за те, що не кинув її у горі.

Мати була проти нашого весілля. Як-не-як, за її словами, ми ж були дітьми і вона не вірила, що дитина від мене. Коли  народився чорнявий малюк, мати на все село заявила, бо Катя його нагуляла, бо ми з Катрусею обоє біляві. Не бачила вона навіть схожості зі своїм улюбленим сином, такою була лють до невістки.

Я спочатку жив з батьками Каті, але крутивсяк міг, брався а всяку роботу, їздив на заробітки і через два роки ми купили квартиру у місті. Батько про все знав. Я йому довіряв. Утім матері він також наші секрети не розповідав.

До матері ми приїздили завжди, коли потрібно було допмогти по господарству. Та все одно вона завжди нами залишалася невдоволеною. ЇЇ любий синок вигідно приженився у Києві. Дружина в нього багата, з професорської родини. Знає про його зради, та любить і все вибачає. До матері вони приїжджають раз на декілька років з подарунками. Їхню доньку вона обожнює, а на нашого Степана навіть дивитись нормально не може. Ще більш-менш лояльно ставиться до Олі, нашої спільної з Катею доньки, бо вона – виплюнута баба… як зовнішністю, так і характером.

Степан уже дорослий і все про своє народження знає, рідного батька бачити не бажає, бо каже, що я його єдиний батько. Тепер сину 26 років. Він став вилитим Василем. Та схожість моя мати не бачить досі.

От я і думаю… тепер, коли немає вже батька, чи не поговорити з нею, чи не розповісти правду… про все. Та чи повірить вона мені? Адже брат своє батьківство заперечує і досі переконаний         , що Катя – шльондра, яка повісила на мене чужу дитину. Порадьте, будь ласка, що робити • Більше цікавого читай у газеті ЯСНО • Купи газету в кіоску або передплати на своїй пошті • Індекс 76076 • ЯСНО – газета №1 для життя! • ЗакарпатПост