Дати по попі: чи заслуговують неслухняні дитячі дупки «виховного» шльопання

Сценка, свідком якої на вихідних була половина набережної в Ужгороді, не така вже і рідкісна: вередувала дитина. Хлопчик років чотирьох, топаючи ногами та розмахуючи руками, із криком і плачем вимагав морозива. Мама з татом, як могли, заспокоювали дитину: «захворієш», «уколи лікар робитиме», «на каруселі не підемо», «вдома поїмо» і таке інше. На малого не діяли жодні вмовляння, він ревів так,  що, здавалось, і лебеді в Ужі відпливали подалі від живої «сирени». Одна з літніх жіночок, які прогулювалися повз, дала батькам пораду: «А ви по попі його, по попі». І фраза ця вмить розколола оточення на тих, хто «за», і тих, хто «проти», пише газета ЯСНО.

• Серденько, купи свіжий номер газети ЯСНО •

«Ідіть ви зі своїми порадами, куди йшли. Сьогодні його по попі, а завтра він за пістолет візьметься», – обурилася рудоволоса жінка з песиком на руках.

«З чого ви робите такий висновок?, – вступила в розмову знайома вчителька. – Я 20 років вчителюю і скажу таке: багато дітей, які іноді отримують по попі від батьків, цілком адекватні і врівноважені, а ті діти, яких батьки пальцем не чіпають, бувають просто нестерпні і неконтрольовані».

Учительку підтримала ще одна поважна і дуже інтелігентна на вигляд пані: «Так-так. За старих часів неслухняних дітей виховували навіть за допомогою різок. Ляпанець рукою по попі навіть не сприймали як фізичне покарання. І якби шльопання по попі дійсно призводило людей до агресії, то попередні покоління повинні були складатися тільки із злочинців і асоціальних елементів».

Руда дама з собачкою не погоджувалася: «Часи змінилися. Діти стали набагато грамотнішими, а ще більш вразливішими і чутливішими. І якщо раніше той же ляпас по попі діти сприймали як виховний момент і розуміли, що завинили, то зараз вони сприймають його як порушення своїх прав і велике приниження. Тепер ляпас – це щось надзвичайне».

Одним словом, дискусія затягнулася: прихильники «сідничних ляпасів» стверджували, що це безпечно, це потрібно і це ефективно. Опоненти ж переконували, що це шкодить дітям і порушує право людини на захист.

Загалом, про те, можна лупцювати дитину по попі чи ні гаряче дискутують і мами, і тати, і бабусі з дідусями, вихователі, психологи і державні мужі. Проводяться всілякі наукові дослідження, соціологічні опитування і таке інше. Одразу зазначу, що на даний час гіпотеза про те, що ляпаси по сідницях призводять до серйозних психологічних травм, не знайшла наукового підтвердження (це стосується лише помірного фізичного впливу, без прикладання відчутною фізичної сили). Тож, наразі переважає думка про те, що все-таки можна шльопнути дитину по попі – у виховних цілях, звісно.

Цей спосіб дисципліни поширений по всьому світу, незважаючи на те, що у 53 країнах така поведінка заборонена. В Україні, до речі, також. Одне з нових досліджень показує, що процес биття дітей по сідницях збільшує ймовірність негативних наслідків для здоров’я і розвитку дитини. Результати дослідження Університету Міссурі показують, що коли дитину били по сідницях з 15 місяців життя, вона згодом виявляла поганий характер і була менш схильною до позитивної поведінки в 5 класі і навіть в підлітковому віці.

Особисто я проти фізичних методів виховання, однак, погодьтеся, що бувають моменти в житті, коли ляпас по попі цілком можна виправдати. Наприклад, якщо дитина навмисно порушила правила дорожнього руху і мало не потрапила під машину на очах у матері. Цілком ймовірно, що в розпачі мати може шльопнути дитину по попі, щоб цей ляпас залишився в пам’яті надовго. Знаю випадок, коли дитину нашльопали один раз в житті за крадіжку, і більше в неї не виникало бажання брати чуже. Повторюся, що я не виправдовую фізичні покарання, але можу зрозуміти батьків, які в стресовій ситуації не змогли стриматися. Ясно, що, якщо шльопати дитину за будь-яку провину кожен день, то ніякого виховного ефекту не буде, і вона просто перестане реагувати. Інша справа, коли йдеться про постійні знущання над дітьми, придушення їхньої особистості і приниження, тоді дійсно страждає психіка. Але це тема окремої розмови, а зараз ми говоримо просто про шльопання по попі.
Я погоджуюсь, що за деяких обставин фізичне покарання буває досить ефективним, але вдаватися до прочуханки можна тільки у виняткових випадках. І завжди дитина має бути впевненою у тому, що покарання справедливе, і навіть будучи покараною, вона ніколи не залишиться без батьківської любові і поваги. А що ви думаєте з цього приводу? Ваша Ліля Біла  Більше цікавого – у газеті ЯСНО • Найцікавіші новини читай у газеті ЯСНО • Купи газету в кіоску або передплати на своїй пошті • Індекс 76076 • ЯСНО – газета №1 для життя! • ЗакарпатПост

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *