Здорового сина чоловік забрав собі, а хворого залишив матері. Через 20 років брати зустрілися

Жодна людина не гарантована від розлучення. Іноді обставини складаються так. Що людям краще розійтись, біда тільки, що при цьому нерідко страждають діти, адже ображені один на одного батьки саме ними й починають найбільше маніпулювати, аби зробити колишньому партнеру ще більш боляче.

Своєю історією з газетою ЯСНО поділилася закарпатка Ольга. Жінка розповіла, яка доля спіткала її обох синів після того, як вона з чоловіком розірвала стосунки.

Заміж я виходила у 20 років. Не через велике кохання, просто залетіла. Андрій у моєму житті був першим чоловіком… і єдиним. Я ж у нього не була ні першою, ні єдиною. Він був великим бабієм, що й стало причиною нашого розриву. Навіть із пологового мене не забрав, із коханкою народження сина святкував. Сам хвалився. Навіть свої пригоди від мене й не намагався приховувати. Я ж мовчки терпіла. Невдовзі завагітніла знову і коли Павликові було 2, у нас з’явився Петрик. Після цього життя з Андрієм стало зовсім нестерпним. Він вважав, що в мене з дітьми зв’язані руки і він може робити усе, що заманеться, я ж його й так не кину. Він частково мав рацію. 10 років я закривала очі на все, а потім вирішила, що з мене досить – іду до батьків. Пішла б і раніше, але молодший син дуже був хворобливим. У нього були проблеми з серцем. Петрику зробили аж дві операції і на це потрібні були гроші. Андрій же мав свій бізнес, він був на 15 років старшим за мене, у нього всюди були зв’язки. Я ж не мала ніякої освіти і спеціальності. Тому й довго думала, що сама з дітьми не виживу. Після розлучення я подала на аліменти, аби мати хоч якісь гроші на синів, але Андрію це настільки не сподобалось, що він прийшов до мене, влаштував скандал і сказав, що Павлика від мене відбере й нічого на хворого Петрика платити не буде. Так і зробив… У нього всюди були свої люди. Із сином мені не дозволяв навіть бачитись. Незабаром він одружився і маю дитину виховувала мачуха. Я під школою його підстерігала, коли повертався з занять, аби хоч слово казати, своїми очима побачити… Але сина настроїли проти мене так, що він говорити зі мною не хотів… А біля воріт на нього чека особистий водій Андрія. Павло біг до нього і їхав до батька.

А Петрик потребував постійного особливого догляду, реабілітації і купи грошей на дорогі препарати та лікарів. Я думала, що збожеволію, адже ніде не працювала. Тоді я вирішила, що залишу сина на матір, а сама поїду за кордон… на заробітки. Так і зробила. І, слава Богу, сина витягнули, зараз він абсолютно здоровий. У Італії я провела цілих 9 років. Петрик закінчив школу, втупив до університету, вивчився на програміста і чудово заробляє, має дівчину і скоро планує одружитися • Повний текст читай у газеті ЯСНО • Купи газету в кіоску або передплати на своїй пошті • Індекс 76076 • ЯСНО – газета №1 для життя! • ЗакарпатПост