Жодна людина не гарантована від розлучення. Іноді обставини складаються так. Що людям краще розійтись, біда тільки, що при цьому нерідко страждають діти, адже ображені один на одного батьки саме ними й починають найбільше маніпулювати, аби зробити колишньому партнеру ще більш боляче.
Своєю історією з газетою ЯСНО поділилася закарпатка Ольга. Жінка розповіла, яка доля спіткала її обох синів після того, як вона з чоловіком розірвала стосунки.
Заміж я виходила у 20 років. Не через велике кохання, просто залетіла. Андрій у моєму житті був першим чоловіком… і єдиним. Я ж у нього не була ні першою, ні єдиною. Він був великим бабієм, що й стало причиною нашого розриву. Навіть із пологового мене не забрав, із коханкою народження сина святкував. Сам хвалився. Навіть свої пригоди від мене й не намагався приховувати. Я ж мовчки терпіла. Невдовзі завагітніла знову і коли Павликові було 2, у нас з’явився Петрик. Після цього життя з Андрієм стало зовсім нестерпним. Він вважав, що в мене з дітьми зв’язані руки і він може робити усе, що заманеться, я ж його й так не кину. Він частково мав рацію. 10 років я закривала очі на все, а потім вирішила, що з мене досить – іду до батьків. Пішла б і раніше, але молодший син дуже був хворобливим. У нього були проблеми з серцем. Петрику зробили аж дві операції і на це потрібні були гроші. Андрій же мав свій бізнес, він був на 15 років старшим за мене, у нього всюди були зв’язки. Я ж не мала ніякої освіти і спеціальності. Тому й довго думала, що сама з дітьми не виживу. Після розлучення я подала на аліменти, аби мати хоч якісь гроші на синів, але Андрію це настільки не сподобалось, що він прийшов до мене, влаштував скандал і сказав, що Павлика від мене відбере й нічого на хворого Петрика платити не буде. Так і зробив… У нього всюди були свої люди. Із сином мені не дозволяв навіть бачитись. Незабаром він одружився і маю дитину виховувала мачуха. Я під школою його підстерігала, коли повертався з занять, аби хоч слово казати, своїми очима побачити… Але сина настроїли проти мене так, що він говорити зі мною не хотів… А біля воріт на нього чека особистий водій Андрія. Павло біг до нього і їхав до батька.
А Петрик потребував постійного особливого догляду, реабілітації і купи грошей на дорогі препарати та лікарів. Я думала, що збожеволію, адже ніде не працювала. Тоді я вирішила, що залишу сина на матір, а сама поїду за кордон… на заробітки. Так і зробила. І, слава Богу, сина витягнули, зараз він абсолютно здоровий. У Італії я провела цілих 9 років. Петрик закінчив школу, втупив до університету, вивчився на програміста і чудово заробляє, має дівчину і скоро планує одружитися • Повний текст читай у газеті ЯСНО • Купи газету в кіоску або передплати на своїй пошті • Індекс 76076 • ЯСНО – газета №1 для життя! • ЗакарпатПост