Балотувався на мера Ужгорода, а зараз на передовій: Ворог дуже підступний, але помстимося за кожного
Про це розповів Півень Андрій
На війні відлік часу – на миті. Тут не те що не до соціальних мереж, з родиною не завжди є можливість банально обмінятися двома словами телефоном. Поки була особиста коротка оперативна пауза на “підлататись”, багато думав, згадував, аналізував. Зараз вже в строю, але хочу залишити ці думки тут. Перше. Дякую усім за колосальну підтримку. Друзі, колеги, знайомі, рідні. Я завжди знав, що довкола мене круті ЛЮДИ, але війна це ще раз довела. І показала, хто є хто, в бою та в тилу. Допомога, сильне плече тилу відчувається особливо. Те саме кажуть і мої бійці. Це дуже тримає. Друге. Я сам родом з центральної частини України, з Черкащини. Багато років живу й працюю у найзахіднішому регіоні, в Ужгороді, що вже став рідним містом для нашої родини. Наразі, четвертий місяць воюю на півдні. Серед наших бійців – представники усіх куточків України. І ми стільки років чули оті дурнуваті наративи про “нас різних” та “свій – чужий”. Але ми одна сильна нація. Зі спільними цінностями та єдиною метою. Я на Миколаївщині зустрічав Черкащину. Такі побутові дрібниці, які нагадували мамину хату. Колись розповім детальніше. Я бачив тут Закарпаття, відчував Галичину чи Полісся. І я дуже хочу, щоб ми більше ніколи не велися на якісь роз’єднуючі штуки. Ми єдині, це 100%. Третє. Друзі, не думайте, що ми воюємо з недобитими чмонями. Це не так. Ця думка несправедлива, в першу чергу по відношенню до наших бійців. Ворог дуже підступний. Ота їх приказка про “сила є – розуму не треба” дуже влучно їх характеризує. Дурна сила. Вони кидають, пруть з усіх дир, гатять, не рахуючи життя. А ми рахуємо і цінуємо кожне. Тому ця битва дорого нам коштує. І тому не маємо права здаватися. Наступне. Бачу, чую трохи песимістичні настрої. Розумію, всі втомилися. Але, відставити! Вірте у себе, в Збройні Сили України та наш народ. Тут, на фронті, я вкотре переконався, яка потужна сила в нас закладена. Мені здається, ми настільки самі себе не дооцінювали, що історія вирішила розставити все на свої місця. Наше місце в історії – почесне. Маємо завжди про це пам’ятати. Ми – сильні і гідні. Ми вже світовий бренд боротьби за свою землю, свободу, цінності. І останнє. Вже ні для кого не секрет, що швидкої перемоги не буде. Легкої тим більше. Але, народ! Не втрачаймо віри. Наша сила в тому, що ми УКРАЇНЦІ: від ЗСУ, саперів, поліцейських, МНСників до аграріїв, лікарів, волонтерів, підприємців та вчителів. Кожен на своєму фронті – всі разом ми потужна сила. Ворог через свою бідність, нікчемність інтелектуальну та ментальну просто ще не зрозумів, з ким він зв’язався. Зрозуміє. Але буде пізно. Вже пізно. Не віддамо жодного сантиметра своєї землі. Відновимо свої кордони, відбудуємо свої міста. Помстимося за кожного втраченого. Ми – сила. Пам’ятаємо, нічого не боїмося, рухаємося вперед. ПЕРЕМАГАЄМО 
