Як Володимир Великий Русь хрестив і до чого тут Крим. ВІДЕО

Наша сьогоднішня розмова про людину, яку знають у всьому світі, не кажучи вже про українців. Отже ми поговоримо про князя Володимира Великого, позашлюбного сина  Святославовича, великого бабія, але в той же час мудрого державотворця. Чому він вирішив прийняти християнство, чи було це рішення дійсно за покликом серця і чи був насправді князь святим, як про нього пишуть.

Придбай журнал Впливові люди Закарпаття. ТОП-100. м.Ужгород, пл.Корятовича, Центральний ринок, газетний лоток

Володимир – не перший християнин на Русі

Слід одразу наголосити, що на Русі Володимир був не першим християнином. Християнство прийняла ще його бабуся – княгиня Ольга. А задовго до неї Аскольд, який став християнином у Царгороді. Також ходять легенди про Андрія Первозваного, одного з учнів Ісуса, який за давніми оповідками, проповідував на  території сучасних українських земель. Тому для Володимира християнство не було чимось надто новим і невідомим. Тим більше, що цю релігію вже прийняли на той час багато європейських держав. У тому числі слов’яни – чехи та поляки.

Утім Володимир був язичником і навіть звів у Києві Пантеон, де розмістив ідолів усіх богів Русі, аби об’єднати племена, адже на кожних землях були свої власні боги і не було ні моногамності, ні якогось головного божества. Князь вже тоді міркував над тим, що релігія – це потужна сила, якою можна згуртувати довкола Києва і своєї влади людей. А йому потрібно було мати надійну опору, щоб утримати владу в своїх руках, адже прийшов він на Київський престол після семи років міжусобиць між братами.

Як Володимир князем став

Дата народження Володимира невідома. Науковці в різні часи висували різні версії — між 942 і 970 роками.

Володимир був сином київського правителя Святослава Ігоровича і Малуші, ключниці княгині Ольги. Одні джерела приписують їй княже походження, інші вважають, що дівчина була рабинею. Як би там не було, але дізнавшись про вагітність підданої від одруженого онука, Ольга відіслала Малушу в село Будутино. Саме там народився майбутній київський князь. Вважається, що сина відлучили від матері у дуже ранньому віці.

Позбавлений любові матері, він не зміг знайти і духовну близькість і з батьком – виховували хлопчика бабуся княгиня Ольга й брат матері Добриня. Брати також не дуже люб’язно ставилися до позашлюбного сина їхнього батька. Утім Святослав, хоч і балував Володимира увагою, та правонаступником зробив, відправивши у Новгород. Олега вирядив на землі древлян, а Ярополка залишив правити у Києві.

Звісно ж, після смерті батька, між братами почалася війна за київський трон. Приводом стало вбивство Олегом одного із прибічників Ярополка. Це зіграло на руку київському князю, який давно бажав об’єднати всі землі під своїм керівництвом. В 977 році Ярополк переміг Олега, який загинув при штурмі міста Вручия, тож одночасно князь київський зміг захопити й Новгород. Володимир, був змушений втекти до Швеції, де в той час перебував його дядько, там він з допомогою свого тестя, зібрав військо вікінгів, з яким у 978 році повернувся до руських земель.

Повернути Новгород Володимир Великий зміг майже без зусиль, наступним його кроком став Київ. По дорозі до Києва він захопив місто Полоцьк, де проживала наречена Ярополка Рогніда. Для того, щоб «узаконити» приєднання нових земель, Володимир одружився з нареченою брата. Не затримуючись у Полоцьку, він рушив з військом до Києва. Обложивши місто, Володимир домігся, щоб брат, зляканий ймовірним заколотом проти нього киян, втік до містечка Родня, де Ярополка підступно вбили.

Як бачимо, боротьба за владу була нечесною не лише зараз, такою вона була й тисячоліття тому.

Тож ставши князем Київським Володимир взявся за реформи. Саме він першим почав карбувати монети золоті та срібні зі своїм портретом з одного боку та тризубом із іншого. І як видно на них, бородатим князь не був, як його люблять малювати. Так, вуса він мав, але бороди або не було зовсім, або була дуже коротка.

Язичництво на Русі

Говорити про реформи Володимира можна дуже довго і в одному короткому відео про все сказати просто неможливо.

Тому поговоримо тільки про одну і найбільш важливу в історичному плані – релігійну.

Сказати, що населення Русі раділо змінам – не можна… хоча довкола цього питання точиться багато суперечок. Утім логічно, що люди звикли жити за своїм устроєм, а їм ні з того ні з сього почали пропагувати зовсім інший. Русичі були язичниками, співіснували у гармонії з природою. Їй же і поклонялися. Її понад усе любили. Чи були  на Русі людські жертвоприношення? Як гадаєте?

Уявіть просту ситуацію: ви приходите в християнський храм, а там стоїть дерев’яний ящик з написом: «Пожертва»  і ви кладете у скриньку гроші. Ви добровільно пожертвували свої кошти на церкву – принесли жертву. Раз ця жертва була принесена не собакою. Не кішкою, а людиною, то це – людська жертва. Ось так само і у слов’ян, якщо цю жертву приносить людина, то це – людська жертва. Людське жертвоприношення – є те, що зроблено руками людини – млинці, оладки, печиво, а не люди, як дехто думає. Більше того, існували так само і природні (безумовно безкровні) жертвопринесення,  тобто те, що дає природа – гриби або ягоди … Більшість, начитавшись в Інтернеті статей про слов’ян і прочитавши про людські жертви, за своїм нерозумінням ситуації, гадають, що слов’яни вбивали тварин або людей, але це не так… Людське жертвоприношення (те, що зроблено руками людини) і принесення людини в жертву (вбивство людини) – це абсолютно різні поняття… Як то кажуть, відчуйте різницю. Отже, русичі не були дикунами і хоча й поклонялися дерев ідолам, та зла нікому не робили. Крім того, князь для них був просто правителем, як у нас зараз президент, не якимось божеством. А от тогочасне християнство ставило правителя на щабель вище, він вважався намісником Бога на землі,  ібо «будь-яка влада, дана на землі, дана від Бога. У сучасній росії, до речі, досі так вважають. Тож Володимиру, безумовно, хотілося більше закріпити свої позиції, утім ключовим у прийнятті християнства було навіть не це.

Жінки Володимира

Володимир був великим любителем жінок, таким собі альфа-самцем. У нього був цілий гарем, та такий, що навіть султан Сулейман нервово курить десь у сторонці. Тільки наложниць він більше 800. Такий собі гарем із красунь, із якими по черзі він ділив ложе.

Але ж іще були і законні дружини! А їх, на думку відомого українського історика Леонтія Войтовича, у Володимира Святославича аж 8. Це – дочка вікінга Олафа, Рогнеда, грекиня-черниця, дружина його брата Ярополка, чешки Малфріда та Аделя, «болгариня» (мати майбутніх святих мучеників Бориса та Гліба), візантійська принцеса Анна, а також дочка графа Куно фон Енінгена.

Також у «Повісті минулих літ» значиться, що Володимир мав 12 синів та 9 доньок. Насправді їх могло бути у рази більше, але про це ми вже ніколи не дізнаємось.

Християнство

На язичництві русичів я зупинилася трохи детальніше, аби донести, що наші пращури не були дикунами. А от територію сучасної росії населяли племена, які приносили людські жертви навіть тоді, коли Русь уже було охрещено. Коли ж Володимир хрестив киян у Дніпрі, на місці москви були лише болота у яких квакали жаби.

Чому ж князь вирішив хреститися і саме у у Візантії. На той час Візантія була найбільшою і найбільш могутньою імперією Європи, зв’язки з нею давали багато привілеїв, повагу в інших європейських державах. Володимир, який своє місце під сонцем із маленького вигризав зубами, будучи позашлюбною і відкинутою рідними дитиною, він знав, що потрібно зробити для того, щоб змусити себе поважати і утримати владу у своїх руках.

На Європейській арені у ті часи держава, яка сповідувала язичництво, не сприймалася, як партнер, тому потрібні були кардинальні зміни.

Володимир Великий вибирав майбутню релігію з декількох можливих варіантів: іслам, буддизм, юдаїзм, християнство. Вибір саме християнської віри був обумовлений такими факторами як:

Іслам забороняв вживати алкоголь, а князь полюбляв влаштовувати банкети.

В юдаїзмі немає інституту єдиної держави.

В буддизмі не існує єдиного Бога, а йому був потрібен єднальний фактор.

Християнська спільнота була в Києві ще з часів князів Аскольда і Діра, до того ж християнство ставило Русь на один рівень з Європейськими країнами.

А ще – однією з причин прийняття християнства була жінка. Анна, донька візантійського імператора, була принцесою у п’ятому поколінні. Її прапрадідом був  засновник Македонської династії  імператор Василь І Македонянин. Тож київський князь вирішив до неї засвататись. І обставини зіграли йому на руку. Саме в той час у Візантії спалахнув заколот воєначальника-узурпатора Варди Фоки, що поставив законних імператорів у безвихідь. Вони звернулися  до київського князя з проханням про військову допомогу, але взамін  змушені були  погодитися на зустрічну вимогу Володимира видати за нього Анну, щоправда за умови хрещення князя та його народу. Вимога князя-язичника, звісно, у Візантії нікому не сподобалася, тож після придушення заколоту, дівчину до Києва так і не відіслали. Володимиру це не сподобалося і він, образившись, вирішив піти на Корсунь – тодішній форпост  Візантії в Криму (на території  сучасного Севастополя) і надіслав звідти імператорам вимогу прислати до нього Анну, погрожуючи, що у випадку їхньої відмови він піде на Константинополь. Попри сльози дівчини її разом зі священиками відправили до Корсуня, де Володимира охрестили, давши йому нове ім’я  – Василь і повінчали з Анною. Повернувшись із дружиною до Києва, князь почав масове хрещення русичів. Нова релігія стала обов’язковою для всього населення. На місцях старовинних язичницьких капищ почали будувати християнські храми. Відтак звели десятинну церкву, на спорудження якої князь виділив десяту частину своїх прибутків.  Там же в усипальниці було поховано і самого Володимира, і його дружину Анну.

Чи був Володимир святим? Ні, але його роль у впровадженні християнства велика.  Чи називали його люди Ясним сонечком і Великим? Ні, то спрацювали літописці, тобто тогочасні політтехнологи чи піарники, які возвеличували свого правителя. Та як би там не було, а слід у нашій історії князь залишив фантастичний, перевернувши з ніг на голову усе довкола себе. Він справді був хорошим державотворцем, великим полководцем і великим реформатором.

ЗакарпатПост